СНОВИДІННЯ
Чи треба вірити снам?
Коли тіло втомлюється і людина засинає, то душа невтомна переключається з матеріального світу в мир духів. То захоплюючись мирськими справами, продовжує свою активність, то попадаючи під владу злих духів, прагне визволитись від них, то насолоджується видіннями; літає, мандрує. Їздить, зустрічається з іншими душами, повчає або навчається.
Але є сни які дають одкровення, наставляючи людину на благі діла спасіння душі. Якщо сни не приносять користі душі, то не можна надіятись на них. Блукаючи в тлумаченнях снів, люди часто попадають в пастку, яку приготовляли темні і злі духи. Тому необхідно до всього поставитись з розсудливістю і керуватись Святим Письмом та повчаннями святих отців.

Святі отці говорили, що лише при очищеному серця і сновидіння будуть завжди чистими й світлими. Вони як правило забороняють надавати снам яке не-будь значення і тим більше розповідати про них іншим, уважаючи їх за одкровення з потойбічного світу.

Тому що чимало є випадків, коли блудні сни ставали пасткою для душі, навіювали недовіру, підозру до людей ставали причиною сварок між рідними і близькими людьми.

Святе Письмо повчає: «Пусті й оманливі надії — у людини безрозсудної, і сонні мрії окриляють дурних. Як той, хто обіймає тінь або женеться за вітром, так той, що вірить сновидінням. Сновидіння цілком те саме, що подоба лиця проти лиця. Від нечистого що може бути чистого, і від неправдивого що може бути істинного? Ворожба і прикмети і сновидіння — суєта, і серце наповнюється мріями, як у тієї, що народжує. Якщо вони не будуть послані від Всевишнього для напоумлення, не прикладай до них серця твого. Сновидіння ввели багатьох у оману, і ті, що надіялися на них, були піддані падінню». (Сирах 34. 1-6)

Але не те значення будуть мати сни для людей, що живуть живою вірою й у пильнуванні прагнучих завжди удержати в собі Духа Божого.

Коли апостол. Петро говорив свою першу загальнонародну проповідь про Христа в день сходження Святого Духа, то він характеризував духовний стан, що ввірували в Христа наступними словами із книги пророка Іоіля: " І буде в останні дні, говорить Господь, - виллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть» (Діян. 2, 17; Іоіл. 2, 28-32).

Тому Симеон Новий Богослов дорівнює сновидіння благодатних людей до дійсних бачень і Божественним одкровенням.

Святий Микита Стіфат (учень прп. Симона Нового Богослова) розділяє сни на: 1) прості сни, 2) видіння й 3) одкровення.
Прості сни бувають у людей звичайних, підданих пристрастями і в цих снах багато нечистого й оманливого, і ці сни треба нехтувати.
От як говорить архієпископ Іоанн про сни не духовної людини: "Через сни людини може переконатися, яка порожнеча та нікчемність живе у його душі. Цією же суєтністю (іноді й більшої) заповнюється ява людей... Люди не підозрюють усієї без вдячності своїх бажань, настроїв, проектів і розумових комбінацій".
"Видіння" бувають людям, що прагнуть до очищення своїх якостей душі. Цим людям Господь посилає сни для того, щоб через зриме в сновидінні вони краще осягали Божественну волю й прагнули до духовного сходження.
"Одкровення" бувають людям, які щирими серцем і своїми думками та розсудливістю про Бога, піклуються не тільки про особисте спасіння, алей спасіння людей народу і народів землі, отримують цю милість від Господа.

Для нас, що перебувають значною мірою ще під впливом лукавого духу, потрібно дотримуватись правила святих отців - не надавати значення звичайним снам.
Ми повинні, замислюватися чи не викриває Господь мене в цьому сні в якому не-будь гріху, пристрасті або слабості; чи не прагне Він у чому не-будь напоумити мене або застерегти від чого не-будь?
Звичайно, усі свої сни ми повинні зберігати в таємниці. Лише духівникові , або старцю, або досвідченому в духовному житті особі можна розповідати сни для того, щоб одержати роз'яснення тих з них, за якими ми відчуємо особливе значення.
Так колись запитували значення своїх снів: у праведного Йосипа - єгипетський фараон, і в пророка Данила - цар Навуходоносор (Побут. 41; Даний. 4).
Не кожен може розсудити правильно чи є цей сон благодатним або від лукавого, у ченців Старого Афона є правило: не ухвалюй і не відкидай.

В Святому Письмі є чимало згадок про сон.
Перший спогад про сон, це як Господь приспав Адама щоб з його ребра створити Єву.
Йосип отримав одкровення про своїх братів і своє майбутнє, він також за своє смиренне серце і праведність мав дар тлумачити сни. Він розтлумачив сон які сиділи у в'язниці удостоївся тлумачити сон фараону, за що отримав високу посаду.
В іншому місці говориться: «Здоровий сон буває при поміркованості шлунку» (Сир. 32/22).
Пророк Даниїл тлумачив сон Навуходоносора (Дан 2) і сам бачив у сні пророчі видіння (Дан 7/1).
Серед прикладів є випадки коли Господь говорить через сон з людиною, а є випадки коли людина отримує одкровення через видіння, які як правило потребують правильне тлумачення. Такі сни від Бога давались як праведникам, так і грішникам і навіть язичникам. Волхви які прибули з різних країн віддати шану і засвідчити про народження Ісуса, очевидно мали одкровення або видіння від Бога.
Можна навіть говорити про такі сни не стільки як про виключення, скільки як про деяке правило Господь говорить: " у сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей… тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння, щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість, щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем" (Іов 33:15 -18).
Але в найбільшому й значному ступені це було властиво пророчому служінню: "якщо буває у вас пророк Господній, то Я відкриваюся йому у видінні, у сні говорю з ним" (Чис. 12: 6). Якщо простій людині, як правило, бувають віщі сни, що стосуються тільки його долі, то пророк одержує одкровення про долі всього народу й навіть усього людства.

І в Новому Завіті ми бачимо, що Господь продовжує напоумляти людей через сновидіння. Двічі в сні являвся ангел Йосипу, сповіщаючи йому волю Божу; у сні були попереджені волхви, щоб не вертатися до Ірода; нарешті, дружина Пілата бачила страшний сон, коли чоловік її мав вершити долю Ісуса Христа. Той сон був даний їй як знак праведності Ісуса Христа. Вона сказала Пілату: "Не роби нічого Праведникові Тому, Тому бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього" (Мф. 27:19 ).

Однак це зовсім не означає, що будь-який сон людини - віщий. У Писанні неодноразово згадується про неправильні сни й про те, як пагубна довіра їм і спроба видати їх за одкровення: "Віщуни бачать неправдиве і розповідають сни облудні; вони утішають пустим" (Зах. 10: 2). " чи думають вони довести народ Мій до забуття імені Мого за допомогою снів своїх, які вони переказують один одному?" (Єрм. 23: 27); "ось, Я - на пророків неправильних снів, говорить Господь, які розповідають їх і вводять народ Мій в оману своїми обманами й звабою, тоді як Я не посилав їх і не велів їм, і вони ніякої користі не приносять народу цьому, говорить Господь" (Єрм 23: 32); "нехай не зваблюють вас пророки ваші, які серед вас, і ворожбиті ваші; і не слухайте снів ваших, які вам сняться" (Єрм. 29: 8).
Ще більшої уваги як стану сну, так і феномену сновидінь приділяється в працях святих отців Церкви.
Український подвижник преподобний Паїсій Величковский пише, що сон породжує лінощі, зневіру, розпач, "і багато інші пристрасті". "Велике, браття, нещастя є сон: як імла покриває сонце, так довгий сон закриває споглядальну силу розуму і, як завісу, накладає забуття на розум, який стає від того нечутливим до всього доброго духовного та губить пам'ять. Біси, як тьмою розум затьмарюють і як водою погашають вогонь, так дрімотою і сном вони долають, щоб мати можливість позбавити душу всіх добрих справ і навести на неї пристрасті".
Враховуючи зазначені небезпеки від зайвого сну, не дивно, що святі отці приділяли увагу тому, як боротися з ним, і це повинне було стати одним з перших аскетичних вправ початкового ченця. Преподобний Іоанн Лєствичник пише: "Як багато пити воду залежить від звички, так і багато спати. Тому – то і повинно нам, особливо на початку нашого подвигу, підв'язуватись проти сну; тому що важко зцілюється давня навичка". Преподобний Паїсій додає, що "багато їсти та багато пити переходить у звичай… так і сон: якщо хто слабішає і не бореться зі сном, а прагне спати до насичення, багато тоді і природа вимагає сну… Якщо ж хто звикне мало спати, тоді і природа мало цього просить… Ніщо так не допомагає проти сну, як чотири чесноти: помірність, тверезість, молитва Ісусові та пам'ять смертна; ці чесноти називаються бадьорим і тверезим стражем… Без книги й рукоділля ніколи не сідай; не тому, що потрібно рукоділля, але для того, щоб поставити протидію сну…
В боротьбі із довгими снами слід дотримувати розумної поміркованості, оскільки впадання в іншу крайність - надмірна відмова від сну - також приносить велику шкоду не тільки тілу, але й душі ченця, як про це попереджає преподобний Іоанн Касіан: "По підступній дії диявола сон вийшов від очей моїх, що я, провів багато ночей без сну, молив Господа, щоб трохи заснути мені».

Наведемо декілька прикладів снів, які пов'язані з милістю Божою, та одкровеннями для роду людського.

Лікар оглянувши її, сказав, що здоров'я її дуже погане і що вона
проживе не більше тижня. "У ту ж ніч, - розповідала хвора, - я бачу сон: нібито я перебуваю у своєї квартирі. І раптом простінок між вікнами зник, відкрився нескінченний простір, наповнений несказаним світлом. У цім світлі я бачу в повітрі Іверську ікону Божої Матері, яка до цього висіла між вікнами. Перед іконою була безліч стражденних людей. Раптом чую голос: "Що тобі, раба Моя?" "Матір Божа, - вигукую я, - прошу собі милості Твоєї та здоров'я тілесного, а дітям моїм Твого благословення на порятунок їх душ". Богородиця сказала: "Так буде тобі по вірі твоїй" - і стала невидима. Ранком під час обходу професор, на превеликий подив усіх, оголосив мене зовсім здоровою. Через три дні мене виписали, і я, несподівано для чоловіка та рідних, повернулася додому зовсім здоровою."

Постійні напади гріха розслаблюють розум і знесилюють борця, наслідком чого стає так звана байдужість; похилившись, душа впадає в сонливість, а сон заподіює смерть (свт. Іоанн Златоуст).

В числі оповідей, про почутих Богом молитов, можна навести повчальну і чутливу оповідь про одного афонського ченця, який слізно молився щоб Господь покарав його тут на землі, за його численні гріхи, а помилував його в майбутньому житті після смерті.
Одного разу після молитовного правила старець приліг і заснув. Келія наповнилась осліпленим світлом і погляд його зупинився на розп'ятті. Кров текла із рук і ніг та з ребра і тернового вінка Спасителя Ісуса Христа.
Старець затремтів від радості, впав перед Господом на коліна і заплакав.
«Що ти так гірко і безупинно плачеш? Що ти від мене хочеш?» — спитав Господь старця.
«Господи! — Ти знаєш, як я засмутив Тебе; Ти бачиш, як багато у мене гріхів: покарай мене за них в теперішньому житті, як Тобі завгодно, і помилуй мене після смерті. Більше нічого я не прошу у Тебе».
«Добре, — відповів Господь, нехай буде по твоєму бажанню».
Видіння закінчилось. Старець ще пробув у сні деякий час і відчув що внутрішність вся ніби підірвалась. Коли він пробудився то побачив що в нього появилась велика грижа і вона залишилась такою назавжди.

Часто одкровення даються по молитві родичів, для спасіння душі своїм близьким. Щоб отримати якесь одкровення, треба мабуть зробити щось незначне, як здається нам, а насправді значене для духовного світу якесь добро.

Якщо б ми побачили те місце на яке претендує наша душа, за свої подвиги тут на землі, то мало б хто хотів грішити далі. Ми б згодились все життя прожити в келії, переповненою хробаками, чим потрапити в пекло, так кажуть старці.

Преподобний Іуліан пустельник, який жив в Парфянській країні при Константинополі.
Були два брати, сріблярі по ремеслу, родом з Сирії. Одного разу старший брат говорить молодшому: "Підемо в Сирію та придбаємо у власність рідний дім". Але щоб не втрати своєї справи вони порішили що відправиться туди тільки молодший брат.
Через деякий час після його від'їзду, брат що залишився в Константинополі бачить сон. Благоліпний старець говорить йому: " чи знаєш , що твій брат впав у блуд із дружиною корчмаря?" Прокинувшись, він був дуже засмучений і сказав сам собі: "Це я винуватий, навіщо відпустив його одного?" Через якийсь час, знову бачить у сні того ж чоловіка, який говорить ті ж слова: " чи знаєш , що твій брат упав у блуд із дружиною корчмаря?" І знову відчув він великий смуток. І третій раз він явився і говорить йому: " чи знаєш , що брат твій покинув законну дружину та зв'язався із дружиною корчмаря?" Тоді терміново написав він з Константинополя братові в Сирію: "Негайно ж кидай все та вертайся у Візантію". Одержавши лист, той, залишивши все, і з'явився до брата. Він повів його в храм і почав гірко докоряти: " чи добре, що ти впав у блуд із дружиною корчмаря?" Той, вислухавши брата, початків клястися іменем Бога Вседержителя: "Я не розумію, що ти говориш, я не віддавався розпусті, не вступав ні з ким у незаконний зв'язок і нікого не знав, крім законної дружини". Старший брат, вислухавши його, та спитав: "Чи не зчинив ти чого не-будь більш тяжкого?" Той відрікся: "Нічого не зробив я незаконного. Правда, я зустрів у нашому селищі ченців із секти «Півночі» і, не знаючи, що це зло, мав з ними спілкування. Але іншого нічого за собою не знаю". Тоді старший брат зрозумів, що блуд означає зраду «Святій Православній Церкві». Брат впав у єресь вчення секти «Півночі», по істині корчмаря, знеславив себе та принизив висоту Православ'я.

Одна знатна жінка втратила трьох дітей, розумних, добрих та благонадійних, - особливо старша була благовірного настрою і вміла молитися...
Через деякий час і чоловіка вона втратила і залишилась сама. Дуже сильно вона горювала, лиш в молитві вона находила втіху. Змилувався Господь, і в розраду послав їй сон... Бачить чоловіка в на половину хмурому стані. Запитує, що тобі, як? "Нічого, - говорить, - милосердний Господь. Але треба потерпіти, поки відійде ця імла". - "А діти?"- "Діти там..." - указуючи на небо сказав він. "А Марія?" (Це старша донька їй було п'ять років.)... - "Марію посилає Бог на землю утішати скорботних..."
З того часу відійшла від жінки скорбота.
(свт. Феофан, Затв)

У червні 1881 року в монастирі преподобного Сергія прийшов один священик, о. Димитрій, зі своєю дружиною та дочкою Марією. Він повідав намісникові Лаври архімандритові Кроніду про велику милість Божу, проявленої їм і їхній дочці преподобним Сергієм. Дочка наша Марія, розповідав він, поїхала погостювати до поміщика нашого приходу і його дочкам. Одного разу після обіду дівиці вийшли на балкон. У цей час до балкона підійшов німий хлопчик попросити милостиню. Марія, по своєму легковажності, стала жартувати над ним, і він, засмучений, у сльозах відійшов від балкона. На інший день, ранком, дочка наша, прокинувшись,і відчула себе німою, про що, плачучи, письмово пояснила господарю будинку
Я з нею відвідав багатьох лікарів, і всі вони знайшли, що мова у хворої нічим не ушкоджена, і дивувалися про її стан. Пройшло, кілька місяців. Я звернувся до Бога із благанням про зцілення своєї дочки. Одного разу я і моя дружина почули, що дочка у сні з кимсь розмовляє: ми поспішили до кімнати хворої і тихо підходимо до ліжка зі свічами. У цей час Марія пробудилася й говорить нам: "Татусю і матуся! Який я бачила зараз чудовий сон. Я бачила що до мене прийшов старець невимовної доброти. Він мені сказав: "Ти покарана німотою за те, що насміхалась над німим хлопчиком, але, по заступництву до Бога преподобного Сергія Радонежського, тобі вертається дар слова. Вдячність за це піди зі своїми батьками пішки в монастир преподобного Сергія та подякуй за милість Божу до тебе". "Сьогодні ми виконали цю прощу", - закінчив свою розповідь о. Димитрий. Описане чудо мало застережливий на інших дітей Муратових, які із цього моменту зберігали велику обережність в спілкуванні з однолітками.