Промисел Божий це шлях виховання людини, це Закон Божий, вірніше це виконання Закону Божого, яка приводить до спасіння і навпаки, не виконання Закону, веде до загибелі. Якщо є пророцтво про Страшний Суд Божий, то це є попередження про те, що наступлять дні по промислу Божому. Також народження Ісуса Христа - Спасителя було пророцтво, значить перш ніж буде Суд Божий, повинен прийти Спаситель, який буде мати владу спасти людей і це є промисел Божий.
Людина яка вчинила зло, повинна потерпіти від свого зла, по промислу Божому, інакше зло буде мати необмежену владу і світ загине. Дуже важливо людині яка вірить бачити промисел Божий у всьому, проникати в суть подій які проходять, своїм очищеним духовним оком. І тоді своїм неоцінним даром Божим вона багатьох може наставити на шлях спасіння і розуміння добра та зла.
Бо часто люди, без доброго пастиря ходять в темряві, не розуміючи ні свого стану, ні шляху спасіння. Паїсій Святогорець своїм очищеним розумом, проникав в важкі стосунки людського життя. Розумів їх, по простому і розумно наставляв так, що не розумні ставали розумними, злі робилися добрими.
От, одна з його притч про Промисел Божий.
Один старець молив Бога щоб довідатися, чому на Землі одні народжуються й стають багатими, а інші – бідними. Чому діється така несправедливість?
І от, Бог змилостивився й послав до нього Ангела. Ангел сказав:
- Для початку просто закрий очі.
Старець закрив очі, і коли відкрив їх, опинився на дереві біля криниці, у дуплі. Ангел продовжив:
- Тут ти спостерігай за тим, що відбувається.
І став чернець спостерігати.
Прискакав вершник на вороному коні, зупинився близько дерева і криниці напитися води. Був він грошолюбивий і любив часто перераховувати свої гроші, і цього разу він також дістав свій гаманець і перерахувавши свої гроші, сховав у кишеню і коли сідав на коня, він не помітив як гаманець випав з кишені. Потім прийшов бідний чоловік, попив води і помітив гаманець. Відкривши його він побачив що там було багато грошей, схопив і побіг з гаманцем швидко. Потім прийшов мандрівник, напившись води він дістав хліб і почав їсти. Не встигнув він докінчити трапезу, як повернувся вершник на вороному коні і став вимагати повернути свої гроші. Став його бити так, що вбив, обшукавши чоловіка і нічого не знайшовши він зрозумів,що скоїв злочин вбивши невинного. Тут чернець знову почав нарікати на несправедливість.
- Почекай - відповів йому Ангел.
- Я зараз тобі розтлумачу зміст побаченого. Той вершник - це багатій який колись неправдами вимусив того що найшов гаманець продати йому своє майно за малу ціну. І молитви бідного дійшли до Бога і Господь допустив те, що той загубив а скривджений найшов.
- Аякже той мандрівник, що був вбитий несправедливо? - Запитав чернець.
- Він колись сам вбив чоловіка і молив Господа, щоб відробити цей гріх самому винести це страждання. Бо совість мучила його.
А вершник за своє грошолюбство вбив людину і тепер мучений совістю, вирішив піти в монастир.
Нічого в світі немає того щоб Господь не допустив, але допускає для наставляння і розуміння причини всіх подій, щоб люди змінились на краще.
Був такий випадок здається з подвижником Сирієм.
Коли він був парубком, він прийшов до свого товариша в інше село. Та там сталось лихо, хтось вкрав корову і подумали на нього люди схопивши, кинули в в’язницю.
Він виправдувався доказував, але ніхто не хотів його слухати. Відчаявшись він почав молитись, і молився так старанно, що втома подолала його і він заснув. Бачить у сні він Ангола який його говорить, ти молишся до Господа і нарікаєш на не справедливість. А пам’ятаєш як ти у своєму селі коли пас корів, відігнав сусідську корову, що та пішла лісом і там вовки її з’їли? Тоді тобі пройшло безкарно, але зараз по цьому гріху Господь допустив тобі ув’язнення.
Коли прокинувся Сирін став просити у Бога вибачення про свій забутий гріх. Він також всіх хто були там наставив, розказавши одкровення Ангола і всі почали каятись. Через деякий час його випустили на свободу, виправдавши його. Але вже то був не той Сирін, який попав у в’язницю. Попавши у в’язницю розбійником, вийшовши з неї став святою людиною, бо щиро він повірив у Промисел Божий і його праці уже віками наставляють людей на шлях істини.
Ми не завжди можемо зрозуміти події, які відбуваються сьогодні, але завтра нам обов’язково стане зрозуміло. Так само зараз коли вже пройшов час, ми можемо ясно розсудити події минулих років.

 

Як перемогти в собі пристрасті?
Є місця, події, люди, картини які розпалюють в людині пристрасті через слух, зображення та відчуття. Є також місця, події, люди, ікони які пристрасті погашають і надихають на духовне бачення смирення і чистоту помислів. Тому багато людей залишали світ мирський, і йшли в монастирі де молитва очищає душу. Або находили собі у таємні місця, щоб бути на одинці з Богом.
Один чернець бігав від людей, навіть від ченців. Одного разу ченці його вистерегли і спитали, чому ти бігаєш від нас?
Бог бачить що я вас люблю, але у Бога одна воля, а у вас їх багато – відповів чернець.
Що нам робити запитають деякі, в нас сім’ї, робота, ми не можемо іти в монастирі?
Не кожен може іти в монастирі, і не кожен може потягнути свою волю проти бажання свого тіла, це промисел вибраних. Але кожен день виділити для себе час, щоб почитати Святе Письмо, чи духовні книжки, послухати православні проповіді, чи аудіо книжки, може кожен. І так крок за кроком, душа починає вчитись і звільнятись від пристрастей які гублять душу.
Один п’яниця не міг позбавитись алкогольної залежності, і йому духівник порадив, щоб коли находить ця пристрасть і починає мучити душу, читати Євангеліє. Так він і зробив і скоро ця пристрасть залишила його.
Ліки від любої пристрасті є, але людина повинна шукати лікаря для її душі - це Господь.
«Мені було потрібно 15 років, щоб перемогти гнів», - свідчив про себе один з подвижників.
Ігуменя Арсенія ще з молоду вступила в монастир і вона часто слухала наставляння матінки Ардаліоної:
«Пам’ятаю, як я стала жити з матінкою Ардаліоною, часто слухала її наставляння про шлях спасіння. Я часто запитувала у матінки: «Де я? – і матінка завжди відповідала, що мене немає ніде, тому-що в мені ще нема нічого, що послужило б заставою спасіння, нема навіть живого освідомлення загибелі, яке заставляє шукати істинне спасіння.
Признаюсь, я не зовсім розуміла її слів, хоча і вірила їм і сумувала за цей стан, але потім живо відчула їх істину».
Ігуменя Арсенія досягла чистоти думок, і чистоту почуттів, і не розсіяної молитви. І в цей же час вона переживала що прстрасті ще не переможені. Ось що пише в своєму листі про свій стан того часу: «Чистоту думок і чистоту відчуттів неважко придбати самотністю, читаннями духовними, молитовними вправами, але чистота серця здобувається багатими смертями (свої пристрастей) здобувається, воно є стягнення пристрастей.
Спробуйте усамітнитися на якийсь час, спробуйте відмовились від усякої турботи і піклування, віддайтеся молитві - і ви побачите, як уляжуться збентежені помисли, як заспокояться розпалені почуття, ви почнете в мирному й уважному настрої молитися.
А так в грудях є тяжкість незрозуміла, яка давить і давить. Без усяких поривів, без усяких бажань, але лежить, як камінь на серці, робить темряву і тісноту, яка, як стіна, стоїть між душею й Господом. Цю стіну може зруйнувати тільки благодать Божа при нашій рішучій боротьбі зі пристрастями по заповідях Божих».
Як свідчать святі отці і старці, ніхто з християн хай не думає, що його пристрасті зовсім поборені. Вони можуть бути після покаяння і подвигів, неначе приглушені Божою благодаттю, але вони зразу же оживають знову і владно знову опановують душею, якщо за який-небудь гріх, зарозумілість, гордість, жорстокість до близького, звеличування і т.п. благодать Божа залишить людину.
Боротьба з пристрастями корисна людині, ворог людини старається бути не помітним, щоб не протистояти йому. Тому бачачи маленькі ростки буряну, ми очищаємо своє поле, щоб в ньому виросла пшениця. Коли людина не помічає того буряну, або піниться полоти його, то через деякий час замість пшениці в полі виросте бур’ян.

Поступово коли людина починає жити духовним життям, постійно вдосконалюючись через вчення святих отців в добродії, гріховні навички, погані звички та пристрасті гублять свою силу і людина здатна вже боротись сама з ними. А потім взагалі зникають, на заміну приходять добрі святі думки, почуття та бажання. Людина сама помічає в собі добрі переміни, що вона стає зовсім іншою чим була півроку, чи рік тому назад.
З'явилися думки, які йому ніколи й у голову не приходили раніше, з'явилися відчування, яких вона ніколи не знала і не підозрювала навіть. Настав період коли душа наповнюється Духом Божим, він наступив лиш по тій причині, тому що людина своїми думками почала спілкуватись через читання Святого Письма і книг святих отців. Коли ми читаємо Святі книги то душа, яка має спосібності спілкуватись з духовним світом, починає притягувати Святого Духа в себе. Святі отці говорили: «звернись до Бога і Він явиться тобі, якщо будеш Його утримувати то Він завжди буде з тобою».
Вузький шлях перетворення людської душі. Але велика мета потребує великих зусиль та жертв. Тут не місце байдужості, ліні, половинчасті і страху. Це початок дороги якої людина повинна пройти, бо зло не дає спокою тим хто йде по духовному шляху, переслідуючи їх. Але в цей час людину наповнює велика сила Духу Святого. І воїн Христа оберігається Христом, наділяється силою і мужністю боротись зі злом.
Отець М. Миколаївський зауважував: « Християнин, розвиваючись духовно, завжди може помітити в собі перехід від зовнішньої до внутрішньої людини.
Вона може спостерігати, що її колишнє "я" як би розчиняється, заміняється якимось іншим. І ця інша - "внутрішня", "духовна" людина - буде таємничим відображенням Самого Христа. "Уже не я живу, а живе в мені Христос", - пише галатам ап. Павло (Гал. 2, 20).
Історія Церкви має багато випадків перетворення душ людських. От два яскраві приклади - з Марією Єгипетської й Мойсеєм Муріним. Що загального між блудницею Марією та святою, що йшла по воді, або між розбійником і всіма шанованим, добродушним і люблячим, святим отцем - пустельником Мойсеєм?
Про цю можливість перетворення своєї душі потрібно завжди пам'ятати всякому християнинові, і особливо тим, хто впадає у відчай або зневіру при спостереженні закоренілості своїх пристрастей, гріхів та слабості.

Особливості духовного життя
Духовні люди ведуть простий образ життя. Думка про те, що вони повинні бути обмежені у всьому і вести строгий образ життя, в пості і молитві, не є правильною. Є приклади, коли прості люди підіймались а ченці падали. Один старець казав, що не всі в монастирі спасуться, і не всі світські загинуть.
Одного разу один подвижник запитував Бога, яких він вже досягнув висоти своєї святості. Йому явився алгол і вказав, що в одному селі живуть дві жінки які вище за нього. Здивований старець пішов в казане місце і запитав тих жінок, що вони таке роблять що досягли такого духовного вдосконалення?
Здивовані жінки відповіли йому, що вони нічого особливого не роблять, варять їсти, перуть, виховують дітей і славлять Бога».
Господь дав людині благословення щоб люди жили на землі щасливо. Отже люди повинні жити на землі і давати можливість наступним поколінням продовжувати життя на землі.
Господь Ісус Христос був присутній на весіллі і радувався за наречених які починали своє сімейне життя.
Обмеженість стосується тільки в тому, що приводить до гріха. Ті люди що не хочуть жити праведно, розповсюджують думку про те, що, щоб жити свято, треба відказувати собі у всьому. Тим вони, оправдуючи свої гріхи, дають помисел для спокус іншим.
Я не думаю, що треба робити перелік обмежень, для тої людини що живе духовним життям. Все це є поклик самої людини, яка вже внутрішньо відчуває небезпеку для душі і обмежує себе в чомусь. Найкращий помічник в нас є - це наша совість, вона помагає нам орієнтуватись у діях і розсудливості. А щоб совість наша булла чистою і праведною, нам потрібно мати примір благочестивих старців з передання Православної Церкви.
Одного разу на одному форумі я написав історію про старця, якого вдарив вершник. Старець стояв біля міських воріт і один вершник, який заїжджав до міста, вдарив старця. Старець промовив до вершника: «Будь щасливим».
Рядом стояв жебрак і спитав вершника, чому він так відреагував, за таке приниження?
Тоді старець сказав: «Якщо б він був щасливий, то він би мене не вдарив».
Одна жінка написала, тоді на форумі, що вона по іншому зробила б, догнала і дала б вершнику добре по голові.
Отже люди по різному реагують на ті чи інші вчинки, все залежить від духовного вдосконалення душі і стану совісті та гордості чи смиренності людини.

Внутрішня робота духовного ока та слуху людини.
«Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас». (Рим 8/9).

Духовність людини це перш за все життя по Духу, вона повинна спостерігати своїми духовними очима за станом свого Духу. Прислуховуватись до Нього, бо Дух Божий живе в нас, і покидає нас, коли ми робимо щось не добре.
«Хіба не знаєте, що ви храм Божий і Дух Божий живе у вас? Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а це храм – ви». (1 кор 3/17,17).
Хто сподобиться побачити самого себе, той краще сподобиться побачити ангела. - (Прп. Ісак Сириянин).
Як пише св. Макарій Великий: "Всякий повинен знати, що є очі, які внутрішнє цих очей, і є слух, який внутрішнє цього слуху".
Ісаак Сириянин: "Хто постійно спостерігає за душею своєю, у того серце звеселиться одкровеннями. Хто зір розуму свого зосереджує всередині себе самого, той побачить у собі зорю Духа". Розвиток цих особливостей "внутрішніх" органів є одним з показників росту "духовності" людини.
«У нас всередині є духовне око, яким ми в мільйон раз більше бачимо, чим тілесними очима, які є тільки знаряддя нашого духовного ока, провідник, через який душу або думає, або пізнає всі видимі предмети». (о. Іоанн С)

Духовне «Око» - воно бачить духовний світ і визначає людині основи цінностей його життя. Воно помічає ті тонкості життя в психології людини і в різних галузях наук, що ніякі світські науки не можуть осягнути тих процесів. Бо Божественна Премудрість відкриває свої знання тільки своїм вибраним чадам. Ось що Говорив Соломон:
«Сам Він дарував мені істинне пізнання існуючого, щоб пізнати устрій світу і дії стихій, початок, кінець і середину часу, зміни поворотів і переміни часів, коло років і положення зірок, природу тварин і властивості звірів, рух вітрів і думки людей, відмінності рослин і силу коренів. Пізнав я усе, і таємне і явне, бо навчила мене Премудрість, художниця всього». (Премудрість Соломона 7/17-21).
Хтось може заперечити, що це пророк і не можна чужі функції приймати за свої.
Чимало можна навести приклади не з Святого Письма, де відкривались одкровення духовним отцям, які зовсім не мали освіти, а давали поради вченим людям, з високими званнями світських наук. Навіть багато вчених, які були віруючими людьми, отримували одкровення божественної Премудрості.
Духовна людина повинна, розвиватись, і розвиватись вона буде лиш тоді, коли створить собі умови, і буде бачити мету. Багато людей втратило бажання свого духовного розвитку, лиш по одній причині, що вони не бачили мети і дороги, яка веде до вдосконаленості, звідси зневіра та бездіяльність. Кожен хто працює повинен бачити, мету своєї діяльності, і це його спонукає до творчості та праці.
Столяр який хоче виготовити стіл, повинен знати, для чого стіл буде використовуватись? І лиш тоді, коли він побачить необхідність, він буде тримати уяву в собі і творити по цій уяві, обробляючи дерево.
Також і в духовному вдосконаленні, мета, уява, спосібності і праця проробляють людині праведний шлях до Царства Божого.
Духовний «Слух» - чує духовні голос совісті, ангелів і Бога, а також має спосібності відрізняти їх від підробок темних, які підроблюючи голоси, намагаються замінити божественні одкровення своїми спокусами. Тому чим більше людина отримує духовних знань, тим більше вона повинна розвивати свій духовний слух, щоб відрізняти духовні помисли від помислів омани.
Як що ми прийдемо до церкви, то там ми побачимо все що необхідно для Служби Божої, якщо ми потрапимо в бар, то там ми побачимо все що звеселяє людину, а то і спокусливі зображення та картини.
Якщо ми прийдемо в гості до якоїсь людини, то по предметам ми можемо сказати, яка ця людина є. Людина навколо себе створює атмосферу, предмети які вона цінить, книжки, фільми, і її друзі, все говорить про неї.
По внутрішніх цінностях, ми приближуємось або відштовхуємось від людей. Якщо ми все ж таки приблизились з людиною в якої є спокуси то ці спокуси і цінності з часом стануть і нашими. Тому що ми спочатку можемо не сприймати але і не відштовхувати їх, то вони стають звичним, а згодом і найде оправдання їх діям.
Також це і стосується народи і держави які зближуються. По схожими цінностями ми зближуємось, або по розбіжностям ми відштовхуємось від них. Деколи нам важко сказати про ту чи іншу країну і її цінності, але достатньо подивитись телебачення і по них можна сказати цінності її народу.
В нас постійно зараз показують рекламу горілки, її показують тому що люди цінять її, і готові віддавати свої зароблені, важкою працею гроші, за цей напій.
Мало хто читає духовні книжки, проповіді та духовні поради, тому рідко де можна побачити їх продаж, і тому немає можливості їх рекламувати по телебаченню.
Духовні цінності повинні бути в нас на першому місті, і всі інші політичні, матеріальні питання будуть рішатись послідовно.

Наслідування почуттів.
Не тільки телебачення, інтернет та книжки впливають на свідомість людини, алей стосунки між людьми, взаємний обмін відчуттями, поглядами та думками. Вони накопичуються в людині і подають інформацію коли розум людини шукає рішення.
Між душами існує зв’язок не тільки матеріальний алей духовний, то ми можемо копіювати один одного. Обмінюватись інформацією не тільки фізично алей на відстані, коли спимо або про щось згадуємо. Серце примушує працювати розум і дух людині в пошуках цих цінностей які находяться в скарбниці серця людського. Тому важливо враховувати такі інтини при вихованні дітей, навіть випадково сказані розумні речі в присутності дітей, можуть розвинути в них стремління на все життя до цього, і навпаки, пристрасті зла можуть захопити дитину і вести її до погибелі душі.
Одного разу один молодий художник найшов дитину і з неї намалював ангола. Через багато років він задумав намалювати демона. Він відправився у в’язницю і там серед ув’язнених які приговорені до страти, він найшов чоловіка подібно до демона. І коли він попросив в нього дозволу намалювати з нього демона, то людина ця яка була жорстокою і безжалісною заплакала, сповістивши художнику що він з нього в дитинстві малював ангола. Через гордість і марнославство в дитині розвивались пристрасті до недоброго, і через деякий час він став подібний демону, не тільки діями алей зовнішністю. Ці дві картини висять на стінці в національному музею Англії.
Тому Святе Письмо вже багато століть попереджує людей, про те, що ті, хто слухають мудрість зберігають свою душу та життя, а ті хто спілкуються з неправедними, заставляють свій розум працювати на спокуси які гублять душі людські.
«Блажен муж, що не йде на нараду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. Але в Законі Господнім воля його, І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все що він робитиме, буде успішним. Не так нечестиві, вони як порох, що вітер змітає з лиця землі. Тому не встоять нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних. Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине. (Пс 1/1-6).
Багато хто читає це наставляння та врозумляється.
Душа має спосібності отримувати інформацію не тільки вухами та очима, алей духовними почуттями та думками. Серце і душа людини просіює цю інформацію і відбирає її для рішення тих задач які стоять перед людиною. Отже від чистоту наших почуттів і намірів ми притягуємо допомогу алголів божих, або алголів темряви. Це не конкретне розділення а змішані почуття добра і зла. Тому завдання людини шляхом свого вдосконалення, навчитись відрізняти добро і зло, і відкидати від себе все що спокушує і забруднює душу.
Чим ближче ми будемо до світла тим більше світло буде освітлювати наш розум, серце, дух і душу. Пошук світла і є те джерело, яке веде до вдосконаленості, ніхто не гарантує що коли ви потрапите до лісу і не заблудитесь. Дуже часто я в пошуках грибів, заходив в ліси, які я зовсім не знав, але коли я блукав по потрапляв на грибні міста. Тут в духовності так само той хто шукає – той знайде, порівнюючи знання, ми відкриваємо для себе істину, і як нам не було гірко і шкода але треба негайно відкидати все, що вводить нас в оману. Крім того ми набираємо практику і зможемо добре орієнтуватись в пошуках істини відкидаючи неправдиві вчення та затвердження. Коли людина немає цих знань то легко піддається оманливим наставлянням і проповідям неправдивими, «бо буде час, коли здорового вчення приймати не будуть, але за своїми примхами будуть обирати собі вчителів, які б тішили слух; і від істини відвернуть слух і навернуться до байок». (2 Тим 4/3-4).

Оскільки між душами людськими існує тісний внутрішній зв'язок, і діє закон взаємного наслідування. Ми схильні переймати манери і звичаї навколишніх нас людей і перейматися їхніми думками, прагненнями і бажаннями.
На основі наслідування передаються і віра, ентузіазм, мужність і т.п. Рівно також заразливі протилежні якості - зневір'я, скептицизм, боязкість і т.д.
Як відомо, заразливі також психічні захворювання, і деякі з медичного персоналу будинків божевільних кінчають також божевіллям.
Тому навколишнє нас середовище має для нас дуже велике значення: воно як би формує нашу психіку, штовхає наші думки в певному напрямку, зароджує відповідні їй почуття, будить властиві їй прагнення.
Народна мудрість говорить: з ким поведешся, від того і наберешся. А премудрий Соломон писав: ", Хто спілкується з мудрими буде мудрий, а хто дружить із дурними - розбеститься" (Притч. 13, 21).
Ця небезпека настільки велика, що прп. Ісаак Сіриянин говорить: "Краще жити зі звірами, чим з людьми паганої поведінки.
Як пише архімандрит Іоанн: "Основний закон духовної досконалості – створити навколо себе все, що піднімає, а не принижує рівень душі, ".
Старець о. Амвросій приводить такий приклад: "Коли дикий кінь придивиться, що інші коні йдуть спокійно, і сам піде в ряд. Так і у людей", - додає старець.
Важливою умовою для наслідування є взаємний зв'язок душ через любов, симпатію або довіру. Ці почуття є як би провідником ідей і прагнень від однієї душі в іншу. І навпаки, ворожість і антипатія захищають душу від наслідування.
Особливо сильне наслідування собі можуть викликати люди із сильною цілеспрямованою волею і яскравою індивідуальністю. Так пояснюється вплив на суспільство народних вождів, найвизначніших письменників, вчених, артистів і т.п. , а для християн - подвижники, старці, проповідники, духівники і всі праведники.
Враховуючи закон наслідування, св. отці одностайно дають вказівки про необхідність нашого найтіснішого зближення з людьми із просвітленою душею. Вони дають таку пораду: "Якщо прагнеш бути благочестивим, то знайди людину, що боїться Бога, що служить Йому всією душею і живи з нею".
За словами архиєп. Антонія (Храповицького), "та духовна сила, яка ввійде в нас (при спілкуванні зі старцями), освітить і примирить із життям, буде полягати не стільки в самому змісту відповіді (на ваші запитання), скільки в обставині, світла слів з душі старця переллється у вашу душу зовсім новий, досі невідомий вам, зміст".
Існує думка що з святими жити завжди легко. Але це не так, на перших порах людина слухає проповіді з надією увійти в Царство Боже, розтривожуються почуття, збільшується віра і людина готова йти на духовні подвиги. Але коли по своїй лінощі, вона не бореться зі спокусами, то слухати наставляння стає неприємно і почуття затихають, віра зневіряється.
Ніякий святий не може звільнити нас від власної боротьби з живучим в нас гріхом. Він може допомогти молитвою, порадою, своїм прикладом, але звільнити від праці і подвигів він не може.
Одного разу один наставник спитав свого учня, як він його бачить. На що учень сказав, як сатану. Чому так, спитав вчитель. Спершу коли я прийшов до тебе, слухати наставляння та проповіді, то мені було солодко і радісно з надією дивилось моє серце. Тепер коли ти зараз наставляєш, то твоє слово мов ніж ріже моє серце.
Крім бажання треба вкладати зусилля і працю до духовного життя. Кожен хто живе в гріху, важко сприймає коли через проповідь викривають його гріх.
Перелюб каже не говоріть про блуд, злодій про злодійство, оманливий про оману, хабарник про хабарі і т.д.
Про що тоді вам проповідувати, коли не говорити про спокуси?
− Про любов.
Скоріше не про любов, а про насолоди, ви хочете послухати. Бо Божественна Любов нічого спільного з оманливою любов’ю не має.
А досягти рівня Божественної Любові треба прикласти багато зусиль та праці щоб навчитись основам духовного життя.
"А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх." (Мф. 7, 14).
Приклад любові
Одного разу авва Агапон ішов у місто для продажу свого рукоділля. На дорозі лежав прокажений і попросив Авву віднести його в місто. Старець його підняв і на своїх плечах відніс туди, де продавав рукоділля. Коли він продав одну річ, хворий запитав за скільки він її продав. За стільки-то відповів старець. Прокажений сказав: купи мені хліба. Коли старець продав іншу річ, прокажений запитав за скільки продав, і знову попросив купити йому хліба. Старець купив. Коли старець все розпродав і хотів іти, прокажений сказав: Прояви любов, віднеси мене туди, де підібрав. Старець виконав його прохання. Тоді прокажений сказав: Благословенний ти, Агапон, від Господа на небі і на землі. Авва оглянувся і не побачив нікого: це був Ангел, який прийшов випробувати його.


Одного разу в поїзді Львів – Моршин, я розговорився з однією віруючою людиною. Людина сперечалась зі мною, але ця суперечка скоріше була по незнанню, чим по розбіжностям. Я відчував що в цій людині після моїх аргументів і фактів внутрішньо проходив стрес, який давав людині розуміння сказаного. З поїзда вона вийшла іншою людиною. Будучи не грамотною людиною, вона сприймала істину по своїй чистоті серця.
Другий випадок, ці-ж аргументи і факти, але людина досвідчена, вчена, на всі мої роз’яснення, не могла дати жодного розсудливого заперечення. А відповідала лиш одне, все це дурниці і не правда.
Старець Силуан писав: «Коли духовна людина зустрінеться з не духовною, то їм буде скучно і важко в спілкуванні».
І ті люди які кажуть, що вони живуть з Христом і тісно ведуть товариство з людьми безбожними, самі себе викривають що серце їхнє належить не Богові а мамоні.
«По плодах впізнаєте їх». (Мф 7/16).
Ми не можемо розділяти людей на добрих і злих, на віруючих і не віруючих, на православних та іновірців. Іуда був апостолом і став зрадником Христа, Савл був гонителем християн а став апостолом Павлом. Можна зустріти невіруючу людину, але люблячу істину і чистоту душі. А серед віруючих які доказують свою віру, тих же фарисеїв та байдужих до благочестивого життя.

Тому в питаннях віри можна зблизитись з людьми які не знають Христа, але серце розкрите до прийняття Слова Божого з істинною вірою та розумінням. А віддалитись від тих, які ревно виконують обряди та служби, але по духу не розкриті до розсудливого розуміння духовного життя.
Священики - іудеї підмовляли людей, щоб вимагали від Пілата страти Христа, а розбійник на хресті заступився за Нього. Тому Євангеліє не є історичною подією, а є духовне вчення людського про падіння і не розуміння духовного життя без Премудрості, розсудливості і чистоти серця чоловічого.
Очевидно люди мають спосібності повторювати помилки та заблудження. Хоч змінилось на землі покоління, досягнення науки і техніки, але суть душі і розуміння її до добра і зла не змінилось. Не головне те, що ти признаєш Ісуса Христа за Бога, а головне те, чи розкрите твоє серце до Нього. Чи шукаєш ти істину, чи просто формально погоджуєшся з основами релігії, але ділами живеш, як не віруюча людина, сподіваючись на милосердя Боже.
За вірою вашою нехай буде вам (Мф 9/29).
У Вавилоні дочка одного ідолопоклонника була одержима бісом. Один знайомий чернець сказав її батькові, що ніхто не зможе зцілити його дочки, крім відомих йому пустельників, але і вони по смиренності не захочуть цього зробити. От як зробимо: коли вони прийдуть на торг продавати рукоділля, ми представимося покупцями. Коли вони прийдуть у будинок за грішми, то попросимо їх створити молитву, і я вірю, що зцілиться дочка твоя. Вони прийшли на торг; там учень одного старця продавав кошики. Вони запросили його з кошиками в будинок, щоб віддати йому гроші. Коли чернець вступив у будинок, то одержима вибігла йому назустріч і вдарила по щоці. Виконуючи заповідь Христа, він підставив до неї іншу щоку. Демон відчув силу Духа Святого заволав: «О лихо! Заповідь Ісуса Христа виганяє мене!» Дівчина зразу очистилася і зцілилась.

Треба боятись поганих звичок як ворогів. (Пр. Ісаак Сіяриянин).
Людина легко звикає до темряви, до злих слів, намірі, образ і подій, будучи в колі людей, які мають погані звички, вона привикає до них, а згодом ці звички починають входити в її свідомість і примушують серце і волю працювати на них. Хто противиться цьому починає змінювати середовище, знайомих, роботу і інтереси.
В людині можна виховати чесноти і добродії і це для неї буде звичним. І навпаки, навіть у добрій людині можуть розвиватись кепські звички, які важко викорінити потім, наприклад: пізно вставати з ліжка, не здатним приготувати їжу, вимити посуд, випрати білизну, бути недисциплінованим, неохайним і т.п..
Значення розвитку звичок найчастіше недооцінюють при вихованні, а їх значення в житті надзвичайно велике.
Про виникнення та значення звичок так пише один пастир: "Звичка створює святих, але звичка створює і засуджених на вічні страждання".
Звичка — це інерція людини, її реакція на ті чи інші події, підбір друзів і недругів, розуміння добра і зла. Сильна звичка, легко переносить перешкоди і виводить з темряви, але її не так легко її виховати в собі.
При наявності міцних звичок, що давно виховались в людині, приймаються рішення і вчинки дуже легко, напівавтоматичне - майже без вольових зусиль. Тому гарна звичка - це зібраний духовний капітал, з яким можна жити все життя. І навпаки, кепська звичка - це отрута в крові, яка постійно отруює людське життя.

Старець Силуан так пише про це:"Життя своє я провів в добродії і у гріхах і довідався за шістдесят років, яку силу має звичка. І душа і розум можуть набути звички. До чого звикне людина, те і вона робить.

Якщо звикне до гріха, то і буде її постійно тягти до гріха, і біси в тому будуть допомагають; а якщо звикне до добра, то Бог йому в тому буде сприяти Своєю благодаттю.
Так, якщо звикнеш постійно молитися, любити близьких і плакати в молитві за увесь світ, те так і буде тягтися душа до молитви, сліз і любові.Якщо звикнеш давати милостиню, бути слухняним, відвертим на сповіді духівникові , то так і будеш завжди робити, і в цьому знайдеш ти спокій у Бога".

Як пише російський богослов Пестов Н.Е: «Капітал добрих звичок може бути як в окремих особистостей, так і в цілих націях. Так, в англійців і в німців є передані в спадщину звички точності й акуратності у всіх життєвих справах і роботі; у східних народів - звичай гостинності і т.п..
У росіян, хоча й багато доброго в душі, але, на жаль, ряд поганих звичок було запозичене у татар (як, наприклад, кепська лайка)».

Старець Агапон був усім відомий своїм терпінням і смиренністю. Одного разу брати захотіли випробувати його. Вони прийшли до нього й почали його обвинувачувати, що він одержимий пристрастю гордості, інших нехтує та вважає за ніщо. Що він обмовляє братію лихослів'ям, щоб цим прикрити своє порочне життя й блудну пристрасть. Старець упав до їхніх ніг і став просити, щоб вони вблагали про нього Бога й Господь вибачив би йому його тяжкі беззаконня.
Тоді брати ще додали, що багато вважають його єретиком. Старець, почувши це, сказав: хоча я і обтяжений багатьма пристрастями, але я не єретик, далекий від душі моїй цей недуг. Тоді брати впали йому в ноги та запитали: Чому ти анітрошки не зніяковів, коли тебе обвинуватили в таких важливих гріхах, а обвинувачення в єресі стривожило тебе, і ти його рішуче відкинув? Старець відповідав їм: Перші обвинувачення я прийняв для придбання смиренності, щоб ви думали, що я великий грішник, тому що в смиренності - великий порятунок душі. Спаситель наш терпляче перетерпів багато докорів і лжесвідчення, яке довело Його до хреста. Він залишив нам Свою смиренність у зразок наслідування. Апостол Петро вказує: Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по стопах Його (1 Петро. 2:1). Єресь же я відкинув тому що єресь є відчуження від Бога. Єретик відлучається від Бога живого і приєднується дияволові та ангелам його, він є загиблий. Амінь.