Премудрість Божа - Софія

 

Акафіст преподобному Іову Почаївському

 

Кондак  1

 

Обраний Господом, благий раб і вірний, угод­нику Христів, преподобний отче наш Іове! Твоїм заступництвом охоронювані, возсилаємо тобі по­хвалу, розповідаючи про благі подвиги і чудеса твої; підносимо подячні моління Господу і Царю слави, Який прославив тебе. Ти ж, маючи сміливість перед Господом і Пречистою Його Ма­тір'ю, Приснодівою Богородицею, визволи від усяких бід тих, хто взиває до тебе:

 

Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.

 

Ікос 1

 

Ангела земного вдачею і людину Небесну житієм вчинив тебе Владика ангелів і всього видимого і невидимого творіння; Він прославив тебе, бо ти явився відповідним Його провидінню; Він благозволив і нам явити славне житіє і Небес­не прославлення твоє, щоб оспівувати тебе так:

 

Радуйся, бо ти був обраний від утроби матері твоєї на подвиг служіння Царю Небесному; радуйся, ім'ям Івана, благодаті тезоіменному, після народження ти був названий, як печат­кою благодаті запечатаний.

 

Радуйся, бо ти прийняв ім'я Хрестителя Гос­поднього, якому твоїм пустельнолюбним житієм добре поревнував; радуйся, бо з дитинства почув ти внутрішній голос закликаючого тебе Господа.

 

Радуйся, бо ти, будучи десятилітнім, цього голо­су охоче послухавши, ухилився від очей любимих тобою батьків і оселився в Угорницькій обителі.

 

Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.

 

Кондак 2

 

Угорницькі ченці, побачивши твоє доброчин­не житіє і благі нрави, угоднику Божий, після двох років твого лагідного і трудолюбного по­слуху у своїй обителі постригли тебе в ангельсь­кий чин і, ніби передбачаючи багатотрудні по­двиги твої, які ти мав понести Христа ради, Іовом нарекли тебе, оспівуючи Бога: алилуя.

 

Ікос 2

 

Розум більший за роки подаючи тобі, Бог на­поумив і умудрив тебе у пізнанні того, що по­трібно для спасіння, щоб ти мав добрий успіх на путі Господній більше за всіх, сущих в обителі; тому і на ступінь священства ти був поставле­ний після досягнення потрібного віку, хоч і дов­го відмовлявся. Заради цього прийми від нас похвальний спів такий:

 

Радуйся, світлом божественного розуму від юності твоєї осяяний; радуйся, у світлі лиця Бо­жого темряву невідання і плотських мудрувань у всьому житії твоєму від себе ти відганяв.

 

Радуйся, гілко плодоносна, ділами богоугод­ними прищеплена до Істинної Лози Виноградни­ку Господнього; радуйся, лілеє, що виростила благочестя на росі від Святого Духа.

 

Радуйся, колоску, що приніс стократний ду­ховний плід віри, надії і Божественної любові.

 

Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.

 

Кондак 3

 

Сила Вишнього, якою ти був одягнений в угод­ну Божественній благодаті зброю, таке полум'я ревності Божої розпалила у твоєму серці, що за­ради невсипного хваління Господа ти зволив прийняти великий ангельський образ невдовзі після рукоположення, і знову ім'ям Івана у схимі наречений, бо ти був сповнений сугубої благодаті і навчився безперестанно співати серафимську пісню: алилуя.

 

Ікос 3

 

Маючи різноманітні дарування від Господа, ти воістину не міг сховатися від своїх сучасників, багато хто з них приходив до тебе заради духовної користі; побожний же Острозький князь Костян­тин випросив тебе для Хресного монастиря на острові Дубенському, де ти невдовзі був поставле­ний ігуменом, навчаючи всіх виголошувати тобі:

 

Радуйся, вмістилище всіх скарбів Господніх; радуйся, роздавачу дарів духовних на користь кожному, які прийняв ти від Господа.

 

Радуйся, маючи ревність за православ'я, ти богомудро вправлявся у писанні божественних книг у Дубенському монастирі проти унії, що тільки з'явилася; радуйся, заради цього і бра­тію твою богомудро спонукав на подвиг розпов­сюдження православних книг.

 

Радуйся, бо з твого благословення і за твоїм натхненням, що від Духа Святого, Острозький князь надрукував першодруковану слов'янську Біблію для утвердження вірних.

 

Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.

 

Кондак 4

 

Бажаючи позбутися тимчасової слави, якою турбували тебе багато православних, а заразом і різноманітних страждань від прихильників унії за любов до православ'я, надумав ти уникнути ігуменства, яке ти мав більше двадцяти років на острові Дубенському. Тому таємно залишив ти свою Хрестовоздвиженську обитель, і, щоб сховатися від бурі суєтного світу цього, при­йшов ти в образі простого ченця на гору Почаївську, що з давнини сяяла світлістю численних чудес, взиваючи до Бога: алилуя.

 

Ікос 4

 

Почаївські ченці, почувши і відчувши серцем і душею переповнене в тобі джерело благодаті Божої, отче наш Іове, бо такого дуже діяльного і мудрого наставника благозволила мати Пресвя­та Богородиця у Своїй Небесам подібній обителі, тому спільним бажанням зі сльозами зразу ж поставили тебе собі ігуменом, взиваючи до тебе:

 

Радуйся, граде, що стоїть на верху гори, по­вний високих чеснот; радуйся, скарбнице, що збагачує нас духовним бісером.

 

Радуйся, стовпе, що показує путь праву тим, хто хоче знайти її; радуйся, світиле, що на Ук­раїні для нашого просвіщення засяяло.

 

Радуйся, слідами всеблаженного Феодосія Киє­во-Печерського спільного чернечого житія на горі Почаївській першоначальнику.

 

Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.

 

Кондак 5

 

Боготечній зірці уподібнився ти, всеблаженний, сяючи благими і богоугодними ділами на горі Почаївській, заради яких багато хто прихо­див до тебе від гріховної розпусти; одні на по­треби монастиря твого від свого майна прино­сили, інші ж обирали тебе духовним отцем для сповідання своїх гріхів, щоб усі, хто через тебе Богу служить і тобою на путь спасіння настав­лений, сміливо співали Богові: алилуя.

 

Ікос 5

 

Побачивши тебе, ієросхимонах Досифей, ученик твій, угоднику Божий, що ти давнім отцям у своєму житії уподібнюєшся, написав нам про преславні діла і великі подвиги твої; їм же ди­вуючись, такими піснеспівами тебе величаємо:

 

Радуйся, бо ти багато років свято подвизався у тісній і темній печері на горі Почаївській таєм­но від людських очей; радуйся, бо ти заради богомислія один затворявся в печері іноді на три дні, а іноді на цілу седмицю.

 

Радуйся, бо одного разу, коли ти молився всере­дині неї, осяяло тебе невимовне світло і довго не переставало освітлювати суміжну з печерою церк­ву; радуйся, бо тоді ти нічим не годувався, тільки сльозами, що із глибини серця виливалися.

 

Радуйся, бо від незвичайного знеможення плоті і довгих стоянь згнило на ногах тіло твоє і відпа­ло аж до кісток.

 

Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.

 

Кондак 6

 

Проповідувати бажаючи православ'я у своєму краї, всеблаженний, як на острові Дубенському, так і на горі Почаївській, ти роздавав божест­венні книги для навчання вірним, ще ж і друком печатати їх у своїй Почаївській друкарні ти пове­лів, і разом з ними архієрейські послання і багато різних молитов, щоб усі, хто читав їх і по них молився, правдиво співали Богові: алилуя.

 

Ікос 6

 

Засяяв ти як зоря, що зійшла на Українські землі, угоднику Божий, коли заради церковних потреб через панування унії був ти на соборі святих отців у богоспасаємому граді Києві, де у святій Києво-Печерській лаврі, преподобні отці якої, що спаслися від злого нашестя Батия, заснували в давнину Почаївську обитель, ти з клятвою обіцяв разом з іншими твердо і незмінно стояти у православній вірі, і ніяк і ніколи не думати про відступлення в іновір'я, і в цьому народ український напоумлювати; тому чуєш від усіх:

 

Радуйся, чисте дзеркало апостольських пере-дань; радуйся, живоприємне джерело істинних кафоличних правил.

 

Радуйся, бо ти премудро знищував єретичне баснослів'я; радуйся, мудрий вимірителю гли­бин православних догматів.

 

Радуйся, божественний органе, що заграв нам спасительне вчення.

 

Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.

 

Кондак 7

 

Христос Господь і преблага Пречиста Матір Його, бажаючи явити на тобі, отче, невимовне провидіння Своє про святу Почаївську гору, дару­вали тобі силу і премудрість благоусгашно подви­затися проти найлютішого ворога твоєї обителі, зловірного боярина Андрія; бо ти примусив його справедливим судом повернути монастирське майно, повелінням його пограбоване, і його до примирення з собою і з ченцями своїми ти привів, співаючи Богові суду і правди: алилуя.

 

Ікос 7

 

Нове своє недослідиме провидіння показав Гос­подь Почаївській обителі, коли, слідуючи твоєму бажанню, поважний боярин Федір і Єва, благород­на дружина його, на свої кошти збудували на вер­ху Почаївської гори велику і красиву церкву, щоб вмістити в ній цільбоносну стопу Божої Матері, де й ікону її чудотворну поставив, слухаючи від усіх:

 

Радуйся, Тройці Живоначальної, в ім'я Якої ти сам освятив новий храм, обраний поборнику; радуйся, Пречистої Богородиці ради стопи її й ікони Почаївської найкращий поклоннику.

 

Радуйся, бо, турбуючись про благоустрій оби­телі твоєї, ти власноручно насаджував сади на горі Почаївській; радуйся, бо заради забезпечен­ня водою обителі і всього селища Почаївського ти сам викопав ставки під горою Почаївською.

 

Радуйся, все майно монастирське ти сам охо­роняв від злодіїв багаторазово вночі, і, піймав­ши їх, на істинну путь ти настановив їх.

 

Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.

 

Кондак 8

 

Дивне і чудесне житіє твоє, як і успіння твоє, преподобний отче. Бажаючи відійти від цього тимчасового життя, ти сподобився від Господа такої прозорливості, що день і годину твого відхо­ду ти прорік за тиждень. У визначений день і годину, після Божественної літургії, тобою звер­шеної, ти мирно спочив у Господі без усякої болісті, не перестаючи співати Йому: алилуя.

 

Ікос 8

 

Весь народ почаївський і всі навколишні люди були у страсі, побачивши світло, що виходило від гробу твого через сім років після твого успіння, угоднику Божий, бо не розуміли, звідки і чому виходить це проміння. Тоді ти сам явився у сонному видінні митрополиту Київському Діонисію, сповіщаючи, що Бог хоче через нього відкрити святі мощі твої; почувши це, право­славний архієрей виголосив про тебе:

 

Радуйся, трудівнику добрий, бо ти з ранку до вечора протягом столітнього життя благочесно працював у духовному винограднику; радуйся, бо ти охоче поніс тяжкість і спеку багатотрудно­го твого життя заради Господа.

 

Радуйся, бо заради цього не залишилася душа твоя у пеклі, ні плоть твоя не побачила тління; радуйся, благий раб і вірний, що за безмірні подвиги твої ти увійшов у радість Господа твого.

 

Радуйся, світильнику, якого не захотів Бог, щоб він ховався під спудом, а щоб був поставле­ний на свічнику для всенародного бачення і по­клоніння.

 

Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.

 

Кондак 9

 

Діонисій, почувши слова про твоє житіє, що перевершує земне, хоч і не складав їх у серці своєму, однак як мудрий і досвідчений богослов не поспішав звершувати те діло, доки втретє ти не явився йому з погрозами, якщо він не вико­нає швидко те, що йому повелівається; зрозумі­вши, що на це діло є воля Божа, зразу ж прибув зі всім кліром своїм на гору Почаївську і, дослі­дивши про богоугодне твоє житіє, повелів відкри­ти гріб, в якому знайшов твої мощі нетлінними, сповненими невимовної духмяності; і тоді вніс їх у церкву Живоначальної Тройці, ублажаючи тебе і співаючи Богу: алилуя.

 

Ікос 9

 

Красномовство всяке не може висловити ве­личі преславних знамень і чудес твоїх, явле­них після відкриття мощей твоїх, всеблаженний отче; багато людей, одержимих різними недугами, приходили до багатоцілющої твоєї раки і отримували зцілення. Бо як за життя твоє ти був сповнений всякими чеснотами і благістю, так і після смерті ти не перестаєш твори­ти добро всім, хто з вірою закликає ім'я твоє і взиває до Бога так:

 

Радуйся, пшеничне зерно, що, за словами апо­стола, виростає із земного тління і приносить багато духовного плоду тим, хто потребує; ра­дуйся, древо, посаджене біля джерела цілющої води від стопи Божої Матері.

 

Радуйся, праведнику, який, за Псалмоспівцем, зацвів як фенікс на горі Почаївській, щоб наси­чувати жадаючих правди всякою благостинею, істиною і благими нравами; радуйся, бо ти ро­зірвав благодаттю Божою кайдани земного тління у своєму нетлінні, щоб подавати лікування і зцілення страждаючим на усякі згубні недуги.

 

Радуйся, бо ти, названий у миру Залізом, при­носиш незбориму кріпкість і силу немічним ду­шею і тілом.

 

Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.

 

Кондак 10

 

Спасти бажаючи учня твого Досифея, що страждав від смертоносної недуги, отче препо­добний, ти закликав ангелів, з ними ж і бачили тебе у незвичайному світлі стоячим перед Бо­жою Матір'ю вночі в церкві Пресвятої Тройці; ти послав хворому плат, напоєний цілющим миром, щоб він обтер ним своє тіло і зразу ж ішов у церкву на всенічну великого свята все­ленського Воздвиження Хреста Господнього, співаючи Богу, Який силою хресною укріпляє святих на допомогу вірним: алилуя.

 

Ікос 10

 

Ти є стіна і огорожа від ворогів видимих і невидимих спадку твоєму, в якому ти, отче, жив і нині перебуваєш нетлінним тілом твоїм. Тому, коли нечестиві ісмаїльтяни оточили гору Почаївську під час Збаразької битви, ти несподівано явився на хмарах на її верху, у незвичайному світлі заступаючись перед святою Дівою Бого­родицею, щоб Вона не віддала в неволю супос­татам обитель, де ти був ігуменом; це бачили ченці і люди, оточені в обителі, які припадали до раки мощей твоїх, взиваючи до тебе:

 

Радуйся, бо ти з ангельськими силами предстояв перед Царицею Небесною проти полків невірних агарян; радуйся, бо ти знищував їх їхніми ж стріла­ми, що на голови їх поверталися, як блискавки.

 

Радуйся, бо заради цього вороги хреста Хрис­тового утекли від гори Почаївської, один одного у жаху знищуючи; радуйся, бо багато з них, стра­хом Божим напоумлені, прийняли християнсь­ку віру і перебували на монастирському послуху в Почаєві до своєї кончини.

 

Радуйся, бо заступництвом твоїм перед Бого­родицею вірні у визволенні отримали всі блага.

 

Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.

 

Кондак 11

 

Спів усякий недостатній для прославлення Небесної величі твоєї і влади від Господа, всеблаженний отче, бо не тільки православним, але і латиноуніатам, коли попущенням Божим у їхній владі була гора Почаївська, незліченні дари і благодіяння ти посилав: одних від духів нечис­тих, інших від хвороб і смертоносних ран зціляв, других же навчав судом тяжким і різноманітни­ми видіннями, щоб вони шанували тебе як істин­ного слугу Божого; бо це вони і почали робити, поки чесні мощі твої разом з монастирем Почаївським не були знову повернені православним з подячними піснями Богові: алилуя.

 

Ікос 11

 

Як світлоприємна свічка, запалена єлеєм бла­годаті Божої, як світильник світлосяйний, що стоїть на висоті, подаєш ти світло всім краям землі, отче наш Іове; заради цього і Схід тебе ублажає, і Північ величає, і Південь хвалить, і Захід прославляє. Ми, у світлі лиця твого йдучи до Світла невечірнього, настановлені Божествен­ним розумом, від повноти серця взиваємо:

 

Радуйся, превічного Архієрея Христа вірний служителю, за своє благочестя архієрейськими руками з-під спуду земного взятий і відкритий для всенародного шанування; радуйся, Царя Небесного і Владики непереможний воїне.

 

Радуйся, молитвенику і заступнику з Пресвятою Богородицею безперестанний, разом з її іконою і стопою цілительною від усіх, хто приходить на гору Почаївську, звеличуваний; радуйся, ангелів Божих і святих на Небесах співгромадянин преславний, у храмі, чесному імені твоєму посвяченому на землі, тими, хто приходить до тебе, шанований.

 

Радуйся, стовпе віри, провидінням Божим на Україні поставлений, щоб він показував добру путь до істинного правовір'я і православної нашої Церк­ви всім заблудлим синам іноземного Заходу.

 

Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.

 

Кондак 12

 

Благодаттю, даною тобі зверху, чудодіючи на горі Почаївській, отче преподобний, ти не зали­шаєш нас і в цей час; як у давнині, так і дотепер не тільки ті, що приходять до раки багатоцінних твоїх мощей, але і всі, що тебе закликають і на тебе уповають: сліпі стають зрячими, кульгаві ходять, розслаблені встають, біснуваті зціляють­ся, страждаючі втинаються, ті, кому загрожує згубне повітря, від смертоносного мору визволя­ються, землі плодючість подається, міста і доми від землетрусу, повені і вогню спасаються, щоб усі, хто отримує від тебе поміч, так тобою велича­ючись, в радості серця співали Богові: алилуя.

 

Ікос 12

 

Оспівуючи преславне про тебе провидіння Боже і чудеса твої, преподобний отче, щиро бла­гаємо тебе, раби твої, не забудь і нас в усі дні життя нашого, але завжди перебувай з нами, щоб твоїм заступництвом і допомогою ти охоро­няв, спасав і визволяв нас від усякого видимого і невидимого зла і щоб ми взивали до тебе:

 

Радуйся, милості великої скарбе; радуйся, про­видіння Божого за людей приятилище.

 

Радуйся, безнадійних надіє; радуйся, тих, що у відчаї, спасіння.

 

Радуйся, бо твоїми благоприємними молитва­ми ми визволяємося від вічної смерті й сподоб-ляємося вічного життя.

 

Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.

 

Кондак 13

 

О прехвальний і пречудний отче Іове, прийми нині це мале моління наше, що тобі від сердечної любові приносимо, і твоїм богоприємним за­ступництвом сповни всі благі прохання наші, бо ми до тебе в нуждах вдаємося і на тебе після Бога і Богородиці все уповання наше покладає­мо, прославляючи тебе, і через тебе славимому Подателю всіх благ, Владиці життя і смерті, співаючи старанно: алилуя.

 

Цей кондак читається тричі. Після цього знову читаються перший ікос і перший кондак.

 

 

Молитва до преподобного отця нашого Іова Почаївського

 

О всесвятий і преславний угоднику Божий, преподобний отче наш Іове, постійний за нас до Господа молитвенику і теплий за душі наші за­ступнику; до тебе нині з розчуленістю звертає­мося і, згадуючи подвиги і чудеса, які ти ство­рив і твориш на землі, просимо і молимо твою благість: як твердо і непохитно ти потрудився у вірі Христа Бога нашого і її до кінця в собі й у всіх ближніх твоїх цілою і неушкодженою зберіг від усяких нападів ворожих і єресей розтлін­них, так і нас у православ'ї і однодумності укрі­пи, відганяючи твоїми молитвами всяку темря­ву невір'я і неправомислення від сердець і ду­мок наших. Ти послужив Господу і Богу твоєму благими ділами і самозреченням у трудах, нічних молитвах і пості, настави і нас на путь усяких чеснот і благості, визволяючи від спокус і гріхів, що віддаляють нас від Бога і опускають у безодню зла все життя наше; ти колись явився з Пречистою Дівою Богородицею на верху гори Почаївської, щоб спасти твою обитель від нашестя і оточення агарянського, і нині прийди на поміч Богом береженій Україні нашій проти усіх ворогів наших зовнішніх і внутрішніх, утверджуючи мир і спокій на землі нашій, щоб твоїми молитвами і заступництвом ми тихе і безмовне житіє прожили у всякому благочесті й чистоті. І всім, хто до тебе вдається і припадає до раки чесних і многоцілющих мощей твоїх і твоєї допомоги і заступництва потребує незаздрісно, подавай невичерпні милості; не залиш і нас сиротами і безпомічними, що молимося тобі, визволяючи від усякої скорботи, гніву і недолі, від голоду, згуби, землетрусу, повені, вогню, меча, нашестя іноплемінників і міжусобної бо­ротьби. Так, угоднику Божий, зглянься милос­тиво від престолу Царя слави, Якому ти нині предстоїш з архангелами і ангелами і зі всіма святими, на обитель твою Почаївську, якою ти мудро правив, укріпивши її всехвальним і див­ним твоїм житієм, і збережи її молитвами твої­ми, і всяке місто, і країну, і всіх усюди: на морі, на суші, в повітрі, в пустелях і в ув'язненнях різноманітних, що тебе закликають, від усякого видимого і невидимого зла; щоб так твоєю допо­могою і заступництвом спасенні, у цьому віці і після кінця життя нашого сподобилися разом з тобою славити і оспівувати всечесне ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа навіки-віків. Амінь.