Це повинне бути правильне вихованням з дитинства. У цьому одна з основних обов'язків батьків, вихователів і вчителів, як прийнято вважати. Але їх зусиль може не вистачати, якщо по – перше, вони самі мають багато звичок негативних, по – друге, навколишнє суспільство впливає і передає як хворобу, погані звички, по - третє, телебачення та ігри насаджають негативні емоції і поведінку як дітей так і дорослих.
Якщо, в дитинстві не виховати добрі звички в дитині, то в зрілому віці це досягається великими зусиллями значної праці над собою.
В лікарнях для душевно хворих використовують електрошок, щоб людина під страхом болю, почала контролювати свої думки і почуття. Очевидно і пекло існує не як покарання, а скоріше допомога душі, під виглядом страху вивести з своєї душі хибні думки та наміри.
У всіх випадках людина сама повинна вивести з себе негатив, але краще їх не впускати в себе, чим потім прикладати зусилля щоб виводити з себе. А виводити з себе прийдеться все рівно якщо не добровільно то примусово, бо Бог не хоче смерті грішника а створює всі умови для людини щоб вона почала думати про свою душу, і навчилась відрізняти добро і зло. Якщо ми проаналізуємо все Святе Письмо то дійдемо до цього висновку.
Завдання людини очистити свою душу нелегка, як казали грецькі філософи, найбільша перемога – це перемога над собою. Як писав Ісаак Сириянин: « Якщо добра звичка наша колись не буде виконана, то в другий раз вона стане слабкішою». А погані звички навпаки коли ми починаємо з ними боротись то вони ще з більшою силою нападають на нас. І звикнути до поганих звичок дуже легко, а позбутись важко, тому-що біси проявляють зусилля над людиною. Добрих звичок, придбати важко а позбутись легко.
Православне богослов’я має в собі всі для того необхідні поради для людини, щоб переродитись з зовнішньої людини в внутрішню – духовну людини перед якою відкриваються ворота Царства Божого.
Знання не дають гарантію досягнень успіхів в роботі над своєю душею. Необхідна підтримка душі сили Духа Святого через правильну молитву.
Коли людина вчилась в школі, то хотілось швидше закінчити навчання щоб стати дорослому і робити власні вчинки та наміри. Тому ще раз стати учнем не нарік а на все життя. не кожному це захочеться. Але як кажуть, почати дуже важко, але коли втягнешся, то все йде легко і спокійно. По - перше, починає спрацьовувати добра звичка, молитись, контролювати свої думки, читати Святе Письмо і передання старців. По - друге, Святий Дух неодмінно наповняє душу всіма силами необхідними для розуміння Слова Божого, очищення душі, терпіння смирення та любові до Бога і людей.
Які звички насамперед треба розвивати в собі християнину?

Відносно молитви:

1) Привчитись виконувати молитву ретельно, неквапливо, з найвищим увагою, що буде сприяти пробудженню в серці тих почуттів, які відповідають словам молитви.
2) Привчити себе часто молитись - протягом усього дня.
3) Дуже уважно ставитись до ранкової молитви, щоб Господь направляв наші сили на необхідні справи дня.

До відношення з ближніми привчити себе:
1) При спілкуванні зберігати мирний настрій духу, уникати все що приводить до суперечок і, роздратувань, сварок, докорів.
2) Дбати про ближнього більше ніж про себе.
3) Старатись мирно направляти людину на заохочення жити та розсуджувати по Євангелію.
4) зустрічай ближнього свого з радістю і гостинністю.

Відносно слова треба привчити себе:

1) Не говорити нічого зайвого і не потрібного що спокушує або дає повід до заздрість та осудження.
2) Мати відразу до брехні і засудженню інших.
3) В словах виражати любов до ближніх і підтримання в них бадьорості духу.
4) Часто використовувати слова: «простіть», «дякую», «будь ласка».
На Україні було колись багато православних подвижників і старців. Люди приходили до них пішки з всієї України щоб почути слово Боже. Потім йшли назад, зупинялись по дорозі в хатах, де їх з задоволенням слухали і повчались духовної мудрості. Це впливало не тільки на нашу мову і слова, алей на дух і народну мудрість. Так в українців присутній дух смиренності який дуже важливий для духовного виховання людини, який допоміг здобути перемогу в цій складний час для України.
Слова і дух має важливе значення в спілкуванню з людьми. Але сучасні слова і змішані з інших народів дух, негативно змінює нашу мову робить її черствішою і грубою. А з тим і змінюється дух народу, тому дуже важливо повернути духовні цінності наших прадідів і не допустити до змішання.
Для цього необхідно привчати себе до вживання слів і поговірок з українського джерела народної мудрості.
Часто ми вживаємо таке прислів’я; «Язик до Києва приведе». Люди часто ходили до старців в Київ послухати їхньої мудрості.
Одного разу з села Паток, селяни навідались в Лавру. Хтось запропонував піти до старця Іона, так як він мав дар прозорливий.

 

До нього часто приходили люди а старець навіть не знаючи тих людей, писав записки наставляння конкретно для цієї людини.
Від лаври до монастиря де прибував старець немала віддаль і стомлені два селяни почали відмовляти від подорожі до старця кажучи: «якби він дав замість записок рублі, то можна було б до нього піти». Але порадившись вони все рівно вирішили піти до старця і коли вони прийшли до о. Іона то старець всім дав по записці і проскурі, а тим двом дав по рублю.

У всіх справах треба привчити себе:
1) Перевірки себе перед усяким ділом - чи можна отримати на нього благословення від Господа, чи можливе є якісь більш важливіші і необхідніші справи допомога ближньому чи інше.
2) До неквапливому, ретельному і своєчасному виконанню своїх справ.
3) Спонукати себе до боротьбі з лінню і недбалості.
4) Привчити себе вставати рано, враховуючи час на те, що наше тіло повинно відпочити 8 годин.
Раніше лягати. Ввечері стомлений розум, сповільнені рухи, краще цей час віддати сну а ранком з свіжими силами і думками приступити до важливих справ.

Відносно їжі треба привчити себе:
1) Приймати їжу тільки в певний час.
2) Їсти і пити за мірою, не дозволяти собі пересичення. Старці казали треба мало їсти і пити і будете здоровими.
3) Приймати їжу після молитви та з благоговінням, як Божий дар.
В області думок треба привчити себе, не дозволяти собі думок злоби, зневір'я, неприязні, засудження і боязкості.