Віра в Україні.

Ніщо не може об’єднати народ і зробити сильну державу як одна віра. І навпаки, ніщо не може ослабити державу як різноманіття вір в державі.
Кожна віра намагається розвиватися для захисту і розвитку своїх громад. Вона намагається мати сфери впливу не тільки на прихожан, але й на структури влади.
Тому ніякі політичні ідеї не зможуть об’єднати народ як віра, хоч на початку політичні ідеї можуть здаватись об'єднувальними, але вони не довговічні – тимчасові. Що стосується вір, то вони навпаки ортодоксальні, і можуть змінюватись тільки процесом довгого впливу на свідомість людей.
З історії України можна помітити, коли наша держава захищала ортодоксальну православну віру і об’єднувалась, ставала сильною. Це початкові часи Данила Галицького, Богдана Хмельницького, та Сагайдачного. Коли віруючи починали співпрацювати з закордонними державами, то Україну почали роздирати розбрат та війни, і часто тоді люди попадали під плив інших релігій та культур. Під впливом братніх договорів з іншими державами, ми допускали пріоритет не тільки своєї віри, алей мови та культури. Це було за Данила Галицького, який боячись нападу татар, підписав договір з Папою Римським. У той же час Папа Римський виступив з проектом організації хрестового походу проти Золотої Орди і створення коаліції Польщі, Чехії, Моравії і Сербії. Тому, надіючись отримати допомогу від Заходу, галицько-волинський князь погоджується на своє коронування та об'єднання церков. Хоч він потім змінив своє бачення, але вже було пізно, процес оволодіння влади та впливу над людьми, пішов шляхом пріоритету західної держави.
Що ж до питання унії, то Папу було визнано верховним пастирем руської церкви, але водночас підтверджено непорушність східного обряду і церковних прав. Після цього українці які попали під вплив католицької церкви, загубили не тільки зв'язок з православ’ям, алей корінне вчення православної віри та святих; мову, культуру і волю. Бо під впливом можновладців, мовою навчання в вищих навчальних закладах ставала польська мова, вона стала мовою державною і пріоритетною. Більшість українців стали кріпаками і не витримуючи загубленої волі, вимушені переселятись на східні степові простори України, щоб зберегти віру, культуру і волю.
Це саме повторилось і коли Богдан Хмельницький підписав договір з Москвою. Українці попали під плив закордонної церкви і культури, почали зневажати свою історію, мову та культуру, і також було введено кріпосне право.
Зараз ми переживаємо вплив всієї цієї історії на нашу державу, боротьба за вплив на Україну. Протистояння вір та культур, хоч багато хто про це знає, але мало хто про це правдиво освітлює. Замовчування цієї проблеми, ми штовхаємо країну в постійний конфлікти. Але й Пилат, хоч омив свої руки і сказав, що вини його в смерті Ісуса Христа немає, він все рівно є учасником розп’яття, і ті люди які послухавшись священиків кричали «Розітни Його».
Заповіді Господні записані в нашій совісті, і коли ми щось робимо проти совісті, то ми порушуємо Закон Божий. Не завжди ми зможемо спитати в духівника, як нам краще зробити, але ми завжди маємо совість як голос Бога в нашій душі.
Тлумачення про об’єднання церков не є правильними, бо Господь прийшов не для того щоб об’єднати всі віри, а зруйнувати діла зла і дати людям істину. Тому коли ми не знаємо хитрі дії зла, то по об’єднані ми зло можемо прийняти за добро, і істина відвернеться від нашого розуму.
Тому що, в останні часи, зло настільки навчилось обманювати людей, що у вигляді добра і шляхом підкупу, володіє найважливішим що в людині це розумом, і в наслідок чого володіє душею людини.
Хай Господь дасть нам премудрості розуміння духовного Своїх Дій, бо все що не трапляється попущення по волі Бога, для відведення від злого шляху і навернення до праведності.