Премудрість Божа - Софія

Значення імен та образів в православ’ї
Життя по Духу має різне тлумачення в різних конфесіях, і це впливає на розміркування про Істину. Неправильне міркування лишають людину Істини. І будується ця філософія яка відводить людину від Премудрості Божої, від віри і спасіння, від Духу і благодаті.
Істину не можна використовувати частково, вона відкривається в своїй повноті. Її не можна приховати в кишеню або в гаманець і використовувати тільки на даний момент при якійсь вигоді. Істина не терпить зухвальства, гордості, грошолюбства, бо Вона дорожча за золото та інші дорогоцінні каміння. Вона легко здобувається, бо сама шукає того хто шукає в міркуваннях своїх. Але і Вона швидко покидає того хто осоромиться її, і боїться втратити повагу серед людей. Вона не служить вельможам і суддям в Неї всі багатства світу і розуміння всього що створення Нею і тому хто служить Їй, зазнають багато зневаги та утисків, як на передовій фронту. Той хто Її знайшов, тому Вона служить і наповняє його своїми розумом, відчуттями і знаннями, тому що Вона; говорить через нього, викриває, наставляє, проповідує, милує і очищає інших, але коли він загордиться розумом своїм, Вона покидає його, бо славу Божу він поміняв на свою, і принизив тим Премудрість Божу. Бо Вона достойна є всього і все наповнять творить і відроджує. Вона є воскресіння мертвих і народження святих: «Бо Бог нікого не любить, окрім того, що живе з Премудрістю».(Премудрости Соломона 7,38).
Не кожен може витримати випробувань Її, але вона варта тих випробувань які даються через Неї, бо це є життя вічне і відкриті шляхи до Царства Божого, не тільки для нього самого а і для тих, хто буде слухати слова Премудрості.

Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.
Так починає своє «Євангеліє» Іоан Богослов.
Джерело Премудрості — слово Бога Всевишнього. (Книга Премудрості Ісус, сина Сирахового 1,5).
«Я вийшла з уст Всевишнього» (Книга Премудрості Ісуса сина Сирахового 24).

"Я на сторожі коло їх поставлю слово" – так писав Т.Шевченко. І слово це стало на захист українського народу, і ворог не зміг перемогти його, бо воно відгукнулось в серцях людей. Не жаліючи себе, вони встали і вистояли, не зламались і не відступили, перемогли свого противника, який в сотні разів перевищував в озброєнні.

Словом ми висловлюємо свої почуття, від слів виправдовуємось або засуджуємось. Словом ми можемо зцілити людину і словом людину погубити.
Од-же ми повинні з обережністю користуватись ним, щоб не нашкодити комусь і не ввести когось в спокусу, бо слово має чарівну силу духу, яке може вести до дороги праведної в Царство Боже і ввести в пекло.

«Бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.» (Мт.18,20).
Коли ми згадуємо когось, то в нас виникає образ почуття цієї людини. Це є властивості душі відкликатись на слово. Тому не дивно, що коли людина ведучи якусь розмову, створює образи, які або відгукуються в серцях людей або мовчать. І коли ми свої наміри і слова звертаємо до Ісуса Христа то Він просвіщає наш розум, на розуміння тих чи інших питань які стосуються нашого життя.
Коли люди в основному зацікавлені матеріальними благами, то достатньо побудувати свої обіцянки, щоб мати успіх, на образі матеріальних благ і пообіцяти скорого і щасливого добробуту. Таку форму звернень використовують деякі політики. Це вже багато хто вже розуміє, але щоб пройти до цього розуміння, пройшлось пройти через багато випробувань.

Коли людина буде створювати образи духовних цінностей, то тут можна прогадати, бо на духовні цінності відкликаються тільки душі які шукають Бога. Коли Україна пройшла і ще проходить через тернисту дорогу то в багатьох людей прийшло розчарування в політичних успіхів, кращого життя і добробуту. Все більше і більше людей починають розуміти в необхідності Божого заступництва.
Тому виникає питання, як зробити так щоб вести праведними шляхами і уникнути неприємних падінь і обманів.
Якщо уважно прочитати Святе Письмо, то тут чимало відповідей на цю тему.
Гріхи народів завжди приводили до страждань та випробувань.
Одного разу я прочитав у єврейських пророчих книгах, які не ввійшли в Біблію що коли євреї мучились в рабстві у єгиптян, зазнавали утисків та знущань. Коли вони почали запитувати у духовних лідерів коли Господь звільнить їх від цього рабства. То старці молились до Бога щоб Бог дав їм відповідь. І Господь відповів: «Я звільню вас коли впадете на саме дно». Це було сказана для того щоб люди освідомили своє падіння і що без Бога їм не буде спасіння. Тому мабуть ми проходимо ці випробування, лиш тому що залишили Бога і відступили від Його Заповідей і бажаємо царства земного більше ніж Царства Божого.
Всі ми стали жертвою обману диявола, якій замінив цінності верховенства духовні на матеріальні. Якщо ми це зрозуміємо, то зможемо найти Боже благословення на прийняття правильних рішень.

Господь вибрав Мойсея щоб він був як духовним лідером, так і політичним керівником його вибраного народу.
Мойсей вів законодавчу політику, установлював Закони Божі для народу, щоб люди не впадали в гріх і не втрачали благословення Боже, бо втрачаючи благословення люди втрачали піклування. Тому щоб народ був сильний і благословенний, щоб він розмножувався а не вимирав, дані були Закони, які мали перевагу не тільки над розумом людським алей оберігали людей в духовному світі, від влади нечистих сил.
Мойсей також вів і міжнародну політику, захищаючи свій народ він повинен вивести його від влади фараона. Він не просив у фараона послаблення утисків та прав для євреїв, не створював державний переворотів у чужій країні. Для того щоб виправити неправдиві вчення і навчити людей особистому ставленню до розуміння Божих Законів, потрібно умови, це нова земля, нове керівництво, нова духовна і політична система.
Основуючись на цьому, єврейський народ отримував пророків і одкровення Бога Всевишнього. Хоч було багато труднощів, але була створена необхідна атмосфера для приходу Ісуса Христа.
Слово Ісуса Христа сприймалось людьми всюди, люди Його вітали та любили. Люди були навчені і добре знали Святе Писання. Тому ми находимо свідчення, що люди чекали Христа і запитували навіть і Іоанна Предтечі, чи не він Христос?. По духу своєму вони приймали Його Слово, бо воно живило їх розум і душу, і навіть хотіли Його зробити Царем. Але по страху своєму перед вельможами багато покинули Його.
Дехто затверджує що політика і віра не сумісні. Треба віддавати Богові Боже а кесарю кесареве.
Не можна обмежувати Бога, бо не має таких справ на землі, які не мали відношення до Творця. Розп’яли Ісуса Христа не за Його духовну діяльність, а за політичні побоювання владних людей загубити владу. Тому християни не можуть відокремлювати себе від політичної діяльності в законотворчості, тому що ще ніхто не придумав розумніших законів які дав через Мойсея Бог.

Тайна імен
З Святого Письма ми розуміємо що імена мають велике значення в житті людини та народів.
«Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно». (Вихід. 20,7)

Є речі які ми використовуємо в будні дні, вони часто використовуються і часто ламаються і викидаються. А є речі якими ми користуємось в святкові дні, до них ми ставимось з обережністю, бо в ці дні ми хочемо бути святковими.
Тому приходячи в неділю до церкви, або в святкові дні ми повинні одягатись як найкраще, бо священик буде звертатись до Бога і призивати Його ім'я.
І своїм виглядом ми виявляємо свою повагу до Бога. Добре коли чоловіки і хлопці одягають мамину вишиту сорочку, не куплену а вишиту маминими руками. Це має теж велике значення, бо Бог благословляє синів через материнські руки.

«І будуть боятися імені Господа на заході і слави Його» (Ісая 59,19).
Ім’я Бога має силу, і той хто любить Господа і має страх Божий, той знає ім’я Його, значення і силу. Бо це відкривається не розумом а Духом, знімається печатка для розуміння для вибраних яких Бог посвячує в свої таїнства.

В Євангеліях неодноразово говориться про чудотворну силу імені Ісуса. Іоан звертається до Ісуса з питанням: «Учителю! ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами». На це Ісус відповідає: «Не бороніть йому, бо немає нікого, хто сотворить чудо в ім'я Моє, не може незабаром лихословити Мене» (Мк. 9: 38-39).

Імена апостолів та святих отців також у православ’ї мають поважне значення і тому прийнято давати при хрещені православним імена святих.

Ісус посилає сімдесят учнів на проповідь; після повернення вони з радістю говорять Йому: Господи! і біси коряться нам в ім'я Твоє; Він же сказав їм:…Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.(Лк. 10: 17-20).

      Мойсей прийняв закон і передав людям, як договір між Богом і людьми. Якщо люди будуть виконувати заповіді Його, то Бог буде благословляти людей і все в них буде успішно. Будуть розмножуватись рід їх, і худоба, вчасно буде поливати дощ і земля буде давати плоди свої. Якщо ні, то замість благословення зійде прокляття, рід нечестивих вимирати буде, а їх діти будуть рабами працювати на інших, худобу будуть поїдати вороги їх, а земля стане пустинею.
Люди не розуміли значення тих законів і виконання їх було примусове під виглядом страху. Багато думали що Бог сердитий і вимагає від людей сліпого підкорення.

Ісус Христос відкрив таємниці людям, це таємниці Слова, Імені Бога і Святої Трійці. Також розкрив тайну Закону Божого, тайну людини її божественного походження і значення духовного світу.
Коли ми називаємо імена, то духовний світ включається, притягується з іменами дух, або божественний або обману. Цей дух впливає на наш настрій, мислення, відчуття або веде нас праведними дорогами або дорогами заблудження.
В Святому Письмі забороняється викликати мертвих, щоб не тривожити душі і не пов’язуватись з тими пристрастями які пов’язана була його душа.
Коли ми слухаємо проповідників і наставників, або простих людей які висловлюють своє бачення то ми починаємо думати як вони, і розвиватись, і затверджувати або істину або обман.
Недавно один чоловік мені каже ,що його батько наставляв що їх віра п’ятидесятників сама правдива.
Затвердження його основана на авторитет батька і довіри до нього, а не на розсудливості, міркувань та порівнянь.
Коли ми повели далі розмову, то виявилось, він так само мав ще деякі неправдиві затвердження.
Якщо я блукаю в лісі, що буває часто коли шукаю гриби, то я включаю розсудливість. Згадую історію своїх стежок якими я пройшов, навколишніх дерев, розташування сонця і тобі я виходжу з лісу успішно. Якщо я не буду цього робити, то блукати буду досить довго, а можливо і зовсім не вийти з лісу.
Так само у вірі, ми повинні знати історію вір та релігій, їх походження, стовпів церкви і їх світил порівнюючи з іншими ми можемо приблизитись до істини.
Затвердження що Біблія всюди однакова не є правдиве бо переклади різні, в одних слова перекладені мають інше значення. Наприклад блаженні замінені на щасливі, тому православні богослови до сих пір шукають перші джерела щоб виправити помилки перекладу. Так само в перекладі було добавлено слово «духом» в реченні: «Блаженні бідні духом».
В православних увійшли 77 книг а в інших 66.
Тому ми часто користуємось як в духовних питаннях так і в політичних питання виразами які підлягають сумніву і далеко від істини.
В політичних питання ми не зможемо ніколи прийти до істини, бо цей шлях хибний, оснований на розумінні людському про справедливість і правду. Мирські закони ніколи не можуть зробити людину вдосконалену, її може зробити тільки Закони Божі, бо Той хто створив людину, краще знає, що може зашкодити їй, чи принести користь.
Осел коли не хоче йти, то йому вішають перед носом моркву і тоді він починає йти, але морква віддаляється від нього настільки наскільки він йде до неї. Так політичні діячі, які віддалені від істини вішають морву перед людьми, і як не соромно буде сказати але ми втрачаємо подібності Богу робимось подібними ослу.

Чи мало є випадків коли люди самі по своїй нерозумності називають святими тих які стоять далеко від Бога. Це можуть бути політики, митці, вчені, творчі люди, і навіть духовні люди (які вважають себе духовними).
Неправдива святість веде неправдивими дорогами.
Коли ми називаємо імена правдивих святих, то дух їхніх впливає своєю святістю на наші думки та бажання, ведуть до Бога.

       Поразки ослаблюють дух людини і треба не опускати руки. Але поразки, як ліки отверезять душу від оманливої гордині і тут душа повинна звернутись до Бога, і Бог укріпить душу Своїм Духом. Якщо, вчасно не подати духовну допомогу ближньому, то людина буде падати все нижче і нижче.
Очевидно, ми живемо в такий час, коли одні зазнають поразки інші піднімаються на престол. Важливо розуміти, що люди стають жертвою духовного оману темних структур, замість них можуть починати шлях туди інші. Поки суспільство не вилікувати від хвороби сріблолюбства, неможливо щось змінити на краще. Бо кожна людина вважає себе кращою за інших і хвороба ця починає розвиватись коли створюються умови для цього. Це марнославство та сріблолюбство, не говорячи за блуд, як духовний так і моральний. А пристрасті того блуду насаджуються і сіються в серця людей через телебачення. Телебаченням керують люди які находяться під впливом цих пристрастей тому розповсюджують віруси на території впливу. Бо телебачення не тільки може впливати на міркування людей алей виховує в людей пристрасті вище згадані.

«Іменем моїм будуть виганяти бісів» говорив Ісус Христос.
Як пише о. Іоанн С:
«З крайнім благоволінням промовляй ім'я Боже, пам'ятаючи, що Богом все приведено з небуття до буття і все існуючи міститься в благодатному бутті єдино по Його доброті, всемогутньою силою і премудрістю Його. З крайнім благоволінням вимовляй ім'я Ісуса Христа, Сина Божого, через Якого все «створилося» (Ін. 1, 3) і все що створилося управляється.

«Царство Боже в середині вас є»
Великі імена: Пресвята Трійця, або Отець, Син і Святий Дух, покликані з живою сердечною вірою і благоволінням чи уявою в душі, створюють відчуття, ніби Сам Бог входить в нашу душу в трьох Особах.
Душа яка має божественне походження і має призвання служити Богові, спосібна в собі проявляти властивості Бога. Тому багато заблудження і відхилень від істини, і входження в оману, від того що людина ці властивості присвоює собі і вважає себе вибраним. Ми можемо бути частково бути вибраним для проявлення Слави Божої, а не користуючись авторитетом Бога прославляти себе. Це все твориться непомітно для людини. Потрібен самоконтроль і надія на Бога, щоб Бог по своєму промислу, допустив душі такі випробування, які протвережують душу від омани. Наприклад, коли душа попала під мару марнославства, Бог допускає приниження для душі, його будуть принижувати, як що він вірить в промисел Божий то витерпить все. Коли ж ні ,то буде огризатись, а то і мстити за свої приниження і падати все нижче і нижче.
Бог може проявлятись в нас по властивостям душі, але ми не повинні використовувати авторитет Бога, щоб підпорядкувати собі людей і створювати собі славу. Ці спокуси будуть в кожного подвижника і політика, але кожен повинен боротись з ними.
Коли ми ступаємо на дорогу спасіння, то нам не уникнути випробовувань, які на цій дорозі належить пройти. Ця дорога прокладена Ісусом Христом і ми можемо тільки йти за Ним, а не йти перед Ним, беручи на себе Його функції; сили Духу, чистоти, смирення і Його Слави.
Згадаймо випробування які пройшов Христос. Але ці випробування стосуються не Самого Господа, бо свідчення для Нього достатньо для людей які увірували в нього. А скоріше ці випробування записані для послідовників Ісуса Христа. Щоб знати що їм належить пройти.
Дуже важливо, щоб ми не з перебільшення брали на себе свої можливості, щоб не впасти в оману. Бо Бог набагато більше володіє функціями які може знати людина. Тому коли людина впадає в оману, то вважає себе що він став як Христос і достойний слави.

       Також в імені Ісус Христос - весь Христос: душа і тіло Його, з'єднані з Божеством.
З благоволінням треба називати ім'я Пречистої Матері Господа Ісуса Христа, Діви Марії, що породила нам Його на спасіння наше ... З благоволінням треба називати імена апостолів Христових, які пронесли по всьому світу Божественне вчення Його, а також імена мучеників, преподобних, безсрібників і всіх святих.
Світло не є саме сонце. Але для нас світло ближче сонця: воно нас висвітлює, зігріває і живить енергією і рослинний, і тваринний світ. Ім'я - це як би світло від сутності образу. Ім'я ж Бога має в духовному світі те ж значення, що світло у фізичному світі для рослин і тварин.
Так ми можемо відчути очищувальну силу святих імен, впливаючи на нашу душу, на наш розум і серце і через це - на все наше життя.
Як пише архімандрит Софроній про старця Силуана: «Ім'я Духа Святого, як і ім'я Господа та інші імена Божі незмінно викликали в його душі живий відгук - почуття радості та любові».
Звідси ми можемо зрозуміти і значення і силу молитов, сповнених святих імен. Зрозумілі і слова Господа «іменем Моїм виганятимуть бісів» (Мк. 16, 17) і слова ап. Петра з Книги пророка Іоїля: «Всякий, хто призве ім'я Господнє - спасеться» (Дії. 2, 21; Іоїл. 2, 32).
Ось звідки сила Ісусової молитви, при якій невпинне проголошення святого імені Господа Ісуса очищає і одухотворяє душу християнина, спалюючи в ній пристрасті.
При цьому, чим глибше образ Христа западає в серце християнина, що творить молитву, тим сильніше єднання духу християнина з духом Господа, тим сильніше освячується сила молитви.

Подібно до дії імені Бога, Господа Ісуса Христа, Святого Духа і Святої Трійці, буде дія імен та тих, в кого вселився Святий Дух, в душі яких «зобразився Христос» (Гал. 4, 19).
Тому цілющий бальзам виливається на нашу душу і від імені Божої Матері Діви Марії, і від імені безтілесних служителів Бога - архангельських і ангельських чинів, від імені всіх святих понять - хрест, святість, істина, Премудрість Божа, Христова любов, смиренність, віра , молитва, таїнство і т. п. Всі вони підносять душу християнина і вводять його в обитель святості і праведності.
Всяке істинне добре слово має відповідну йому значення і силу. З яким же увагою і благоволінням треба вимовляти кожне слово, з якою вірою. Бо Слово є Сам Творець - Бог, і Словом від небуття до буття все приведено ».

Ікона, зображення, картина, фотографія тощо. Вони також відтворюють у душі образ і об'єднують душу з цим образом. Кажуть про деякі картини, що вони надихають. Це значить, що образи цих картин дійсно надихають душі тих, хто на них дивиться.
Звідси - хороші зображення святих і світлих образів (Господа Ісуса Христа, Богоматері, святих і духовних людей) є для християнина дійсним скарбом.
Як пише о. Іоанн С: «Бог у святих спочиває і в самому імені їх, в самому зображенні їх, тільки з вірою треба вживати їх зображення, і вони будуть творити чудеса».
Одного старця запитали: «Як наблизити себе до Господа?» Старець дав таку відповідь: «Дістаньте хороший образ Ісуса Христа на повний зріст і натуральну величину і помістіть його в своїй кімнаті».
Тому всі святі зображення не повинні бути приховані, а знаходитись так, щоб бути завжди перед очима.
Немає сумніву в тому, що набагато легше налаштувати себе до молитви у православному храмі, прикрашеному іконами, ніж в протестантському з порожніми стінами.
Чим більше в наших кімнатах хороших ікон, священних зображень, картин і малюнків, портретів духовних осіб, фотографій з церков, монастирів і т.п., тим корисніше буде для нашої душі, тим легше їй буде боротися зі своєю нечистотою, легше придушувати пристрасті і спокуси, легше підніматись душею вгору, легше за видимим світом бачити світло вгорі світу.

Серед образів особливе місце займає знамення хреста. Це символ і образ Самого розп'ятого на ньому Господа, символ Його страждань і викупної жертви. Тому хресту вшановують поклоніння, як Самому Спасителю, хресту належить сила Самого Господа, що переміг сатану. Звідси і обряд в Православної Церкви наносити на себе хресне знамення. Ось яке воно має значення і силу Христа.
Коли ми хрестимось, то через силу Духу Спасителя - Ісуса Христа, наш дух об’єднається з Отцем Небесним.
Слід згадати, що, за свідченням Тертуліана, «християни перших століть наносили хресне знамення не тільки на своєму чолі, очах, вустах і грудей, але також хрестили їм одяг, постіль, їжу, склянки, меблі і житло. Вони хрестились, якщо виходили з будинку або знову поверталися додому, якщо починали одягатися, сідали за стіл, лягали спати, вмивалися.
У дії на душу імені та зображень треба враховувати також ще таку закономірність. Це закон «резонансу», чуйності душі до певних імен і образів на основі симпатії та тяжіння серця людського до цих імен і образів.
Якщо тягнеться серце до духовного світла, то всі світлі імена і образи будуть сильно діяти на нього, глибоко входити в душу і довго в ній жити.
Навпаки, все неприємне і несимпатичне серцю не буде його зачіпати, ні займати розуму і лише ковзати в думках.
Ось чому образи та імена в молитві глибоко хвилюють і розчулюють очищене серце якого поневолене світом. Звідси потік світлих образів та імен, якими наповнена молитва, буде просвітлювати серце лише побожного християнина.

Природно, що абсолютно протилежно дія поганих імен. Згадка «чорного» імені, лайка і всякі ганебні слова - все це штовхає душу в скверну, ріднить і об'єднує її з темною силою.
Також порочить душу і зневажливе ставлення людини до святих і світлим імен і святим зображенням. По свідченню з передань одержимі люди терпіти не можуть святих імен та святих образів.
Одержимість - це страшне явище. Люди, в яких вселився якийсь біс, дух чи диявол, вважаються одержимими. Ці люди повністю знаходяться під впливом злого духа, який повністю управляє людиною, висловлює повністю його думки, слова, вчинки і поведінку. Є цілком певні ознаки одержимості людини. У православ'ї одержимих називають біснуватих, людьми, в яких з тих чи інших причин вселився біс.
В православ'ї вважається, що ознаки одержимості людини можуть не проявлятися в звичних обставинах і в звичайному житті, але варто йому прийти до церкви або хоча б побачити ікону в будинку, то тут же біс починає себе проявляти. Дуже часті випадки, коли під час богослужіння в православних храмах будь-хто з присутніх  без видимих причин починає голосно плакати, кидатися по підлозі, вити, викрикувати на адресу Бога лайки та інше. Все це і є прояви біснуватості людини.

Наведу один приклад зі свого шкільного життя, хай він буде як повчання.
Дуже часто в школі відносяться до дітей, які погано вчаться з зверхністю, принижуючи їхню людську гідність. А бувають випадки що в таких дітей є набагато цінніші якості душі, чим у тих хто вчиться добре. Вони зазнають приниження в класі і зневаги від учителів і як наслідок однокласників. Деякі замикаються в собі, інші стараються себе компенсувати починають себе вести ще гірше.
Вчителі повинні бути хорошими наставниками з материнською терпимістю та любов’ю до дітей. Повинні своєю поведінкою і премудрістю показувати дітям приклади благочестя, та насправді воно буває інакше. Одна вчителька організовувала походи ганьби, коли ми всім класом ходили до дому учня, який пропускав уроки і погано вчився, в нього мати була прибиральницею. А у нас в класі вчився учень в якого батько був великим начальником, так він хамив учителям, а вчителі все зносили і не влаштовували походи ганьби до його батька.
В першому класі була зустріч на лінійці з випускниками школи. Першокласники дарили квіти випускникам а випускники першокласникам подарунки. І одному хлопчику який вчився погано, але був тихим і спокійним, один випускник подарував велику коробку з іграшкою. Всі заздрили, а вчителька, коли ми прийшли до класу відібрала цю іграшку в нього і віддала учениці в якої тато був великим начальником. Такий приклад добродії нам всім запам’ятався на все життя.
Зовсім недавно мені довелось зустрітись з ним, він як і тоді був сором’язливим але хорошою людиною. Зараз в нього сім’я, він має хорошу роботу і хороший майстер своєї роботи.
Найперше що ми повинні виховувати в дітей, то щоб вони були хорошими людьми а не вченими.