Премудрість Божа - Софія

Гроші, матеріальні блага
Християнин повинен постійно перебуває в процесі росту, духовного вдосконалення; весь час спостерігаючи за собою, тоді він буде помічати в собі такий гріх, якого раніше не помічав. Це дароване Господом. Але щоб удостоїтися такої Божої благодаті, необхідна старанна духовна праця - праця молитви і посту, постійне прагнення до духовної досконалості. Святі отці кажуть, що для людини необхідні три речі: істинна віра, утримання від пустих розмов та тілесна чистота.
- Чи можна просити матеріальних благ у Господа?
- Один чоловік сильно переживав через те, що у нього не було доброго взуття. «Ось, я постійно молюсь, але у мене немає навіть взуття, щоб піти до церкви. Де ж справедливість? » - Нарікав він і був вже готовий зневіритись у Бога. Але все ж надів своє старе взуття і поплентався до церкви. Приходить і бачить: сидить біля входу в храм безногий жебрак і просить милостиню. І стало соромно цій людині за свої недавні нарікання; він увійшов до храму і почав дякувати Господа, що Він дарував йому здоров'я, і ревно просив пробачення за свої гріховні думки.
Невіруючий подібний безногому. Людина віруюча легко повинен переносити матеріальні скрути. У Господа перш за все треба просити духовної їжі і духовного багатства; і тоді разом з цим - головним надбанням будуть дані і необхідні матеріальні блага. Отже, грішно, коли людина фізично здорова нарікає про матеріальні негаразди, при цьому зовсім не турбуючись про духовну бідність.
Часто багатство каламутить розум людини: людина поводиться так, немов зможе забрати все це в інший світ. Але хіба істинний християнин може думати так? Як же може людина забрати в Царство Небесне багатства свої, коли навіть тіло його залишається на землі? Про все це не треба забувати. Необхідно постійно пам'ятати і слова Спасителя про те, як важко ввійти в Царство Боже, - це має бути протверезним попередженням для багатих. Головне - духовне, а не матеріальне багатство. Але злом є не саме по собі багатство чи достаток, а пристрасть до збагачення людини. Поневолення його розуму і волі людини мамоні. Хіба можуть сподіватися на входження в Царство Боже люди, які матеріальний добробут ставлять вище Господа? Нікого і ніщо не повинно ставити вище Бога! Тільки тоді ми можемо сподіватися на милість Божу, якщо самі будемо готові відмовитися від зайвих земних насолод.
Іноді людям дає багатство диявол. Згадайте, як спокушував він Христа, обіцяв незліченні багатства і всі земні почесті, аби Він вклонився йому. Христос дав гідну відповідь і відсіч дияволу. Однак багатьох сучасних християн це не застерігає і не протвережує. На жаль, багато хто сьогодні готові заради багатства свої душі продати дияволу.
Отець Порфирій
Отець Порфирій проникав у саму сутність людини, речей, подій. Зовнішній блиск і багатство людини ніяк на нього не діяли. Він казав: «Хтось тут може мати палаци і піти в рай або в пекло? Чи будемо ми в раю або в пеклі, залежить не від того, мало чи багато у нас грошей, але від того, як ми цими грошима розпоряджаємось. Гроші, будинки, все наше матеріальний добробут - не наше, все це Боже. Ми лише розпорядники. Слід пам'ятати, що Бог зажадає з нас звіт за кожну копійку, вжили ми її згідно Його волі або ж ні ».
Старець говорив моєму другові: «Я знаю, що це дуже клопітно - ходити по судах і відстоювати своє право на володіння будинком і ділянкою, але що робити? Якщо махнути на це рукою, то інші заберуть їх собі. А це ще гірше, і для тебе, і для них. Тому будь з такими людьми дуже жорстоким ». Отець Порфирій сказав так, поступливість у характері людини дає повід іншим робити несправедливі вчинки по відношенню до нього.
Коли Старець деякий час жив в одному селі, він говорив людям: «Садіть яблуні, персики, абрикоси». Пояснював і як треба садити. Деякі йому заперечували: «Навіщо ти в це втручаєшся? Ти священик, займайся церковними питаннями ». На що він відповідав: «Але ж і це відноситься до церковних питань. Чому? Бо якщо ти не будеш садити абрикоси або персики, а твій сусід посадить, то ти будеш винуватцем того, що твоя дитина стане злодієм ».
Отець Порфирій говорив: «Існує деяка залежність між мирськими і духовними справами, і це в дусі Православ'я. В Православ'ї немає місця монофізитству. Монофізитство - це єресь. Що ми в даному випадку маємо на увазі, коли говоримо «монофізитство»? Коли хтось займається тільки лише тим, що пов'язано з небесним, Божественним, духовним. В Православ'ї все знаходиться в рівновазі, аналогічно як у Христі з'єднані досконала людська природа і досконала Божественна природа, які перебувають в гармонії. Тому, як ви знаєте, в Православ'ї є молитви на закладку будинку, на освячення рибальських сіток, на копання криниці, на посадку виноградника, на вигін худоби тощо. Тобто у нас є Дух, Який утримує в рівновазі небесне і земне».

Християни повинні піклуватись про бідних, тому що бідність приводить до втрати своєї гідності, продажу своєї совісті, тіла,честі, до п’янства та самогубства. Тому християни не можуть бути байдужими до політичних процесів які проходять в суспільстві. Брати участь і направляти їх, щоб ці програми були направлені на духовні збагачення суспільства, допомога бідним.
Допомога бідним не означає дати гроші, їжу чи одежу, а створити всі умови щоб всі люди могли працювати чесно, заробляючи своєю працею на свої потреби.

Вчення отців Церкви про придбання земних благ.
Св. Іоанн Златоуст писав, що не всякому багатстві і не всякої їжі, треба бачити Божий промисел. Багачі які скопили своє багатство шляхом грабування, блюзнірством та мистецтвом оману. Ці люди недостойні жити на землі, а тим більше жити в розкоші та багатстві. Звідки в них це багатство? Не від Бога а від гріха. Або візьмемо такий приклад, легковажний молодий чоловік розтратив на жінок своє майно, або попав в руки шахраїв, або піддався іншій страсті, якщо він таким шляхом впадає в злиденність, то таке жебрацтво не від Бога, а наслідок свого марнотратства.
Якщо наша власність так чи інакше від Бога, то з іншої сторони не треба забувати, що Бог не давав нам повного права власності, вірніше право Бог залишив за собою. В тебе немає нічого свого, каже Златоуст. Ні майна, ні язика, навіть твоя душа належить Богу. Слова «мій» і «твій» - мало що значать. (Тому що Бог може розпорядитись усім так, що людині не підвладно буде щось змінити.) Тому-що повітря, і земля, і все матеріальне належить Творцю, ти, який користуєшся ним, в тому числі, і все і вся на землі. І якщо тобі дано користуватись цими предметами, то і воно далеко не надійно. Бо, віднімаючи в тебе майно, Бог бере назад свою власність. Відбираючи у тебе честь, славу, тіло і душу, Він бере лиш те, що належить Йому. Коли Бог забирає в тебе твого сина, Він бере до себе, не твого сина а свого раба.
Також Златоуст казав, що багатство не може бути чим не будь поганим, тому-що Бог не створив нічого поганого. Тільки зловживаючи тим, що створив Бог на благе, людина породжує гріх.
Бл. Августин розвиваючи цю ж думку писав, багатство створене Богом в славу Творця, для випробування праведних і покарання грішників, тому немає основи нарікати на Бога. Золото та срібло в тому виді, які дані нам Богом, являються самі по собі благом, хоча і не найвищим і взагалі не великим благом.
Володіючи земними благами ми відповідальні перед Богом за це майно і як ми ним розпоряджаємось. Ми також відповідальні за те, чи ми раді підвладного майна та грошей, можемо забути про свої обов'язки. Піклуючись про своє майно, людина може забути про свої обов'язки перед Богом, батьками, дітьми перед суспільством і народом.
Одного разу мені подзвонили із-за кордону одна жінка, просила найти людину яка б попіклуватись за її батьком, який був хворий, на таку хворобу яка потребував постійного догляду за ним. Вона готова булла оплачувати людині яка б доглядала б за ним. Я цій жінці пояснив, що доглядати за людиною яка потребує постійного догляду не зможе ніхто так, я це може зробити рідна людина. В житті буває час коли нам треба жертвувати собою заради ближнього. Я не можу дати пораду яка може зв'язати людину гріховними путами. Якщо вагаєтесь то зверніться до совісті ,нехай вона вам підкаже чи зможете ви жити зі спокійною совістю коли залишили свого рідного батька в такому стані раді грошей, які ви заробляєте за кордоном.

Що таке грошолюбство
Грошолюбство - одна з основних пристрастей, це любов до грошей, майну, багатству, збагаченню.

В чому виражається пристрасть сріблолюбства:
Любов до грошей, любов до майна рухомого і нерухомого. Бажання збагатитися. Роздум про засоби до збагачення. Мріяти про багатства. Побоювання старості, убогості, хворобливості, залишитись без роботи, вигнання. Скупість. Користолюбство. Недовіра Богові в Його промисел – що Бог піклується про всіх, лиш потрібно прикласти зусилля і не впадати у відчай. Пристрасті або хвороблива надмірна любов до різних тлінних предметів, що позбавляє душу свободи. Захоплення суєтними турботами. Любов до подарунків. Присвоєння чужого. Лихва. Жорстокосердість до убогих і до всіх нужденним, а перед багатими стелити доріжку. Злодійство. Розбій. Рекет, рейдерські захоплення, та неправедне оволодіння суспільних майном і благами.
Воно розвивається в людині ще з дитинства з маленьких бажань і слова «ДАЙ». А закінчується воно тим що людина стає безсоромною наглою і не спосібною до добрих вчинків. Якщо і буде щось робити доброго, то це перш за все хитрий задум оволодіти людиною, або людьми, підкупити їх,  щоб отримати владу, яка б могла забезпечити йому спокійне життя і сон з його багатством, але і це все омана бо найбагатші не можуть втекти від своєї совісті та Божого Суду.

Святитель Василь Великий:
В чому полягає зажерливість? У тому, що переступають межу закону, і людина більше піклується про себе, ніж про ближнього.
Пристрасть грошолюбства відноситься до ідолослужіння, що пояснюють святі отці:
Святитель Ігнатій (Брянчанінов):
Святе Письмо називає грошолюбство ідолослужінням: грошолюбство переносить любов серця (у вірі й надії) від Бога до грошей, робить гроші богом, істинного Бога знищує для людини.

Священик Павло Гумеров пише:
Грошолюбство, служіння матеріального є ідолопоклонство в чистому вигляді, поклоніння «золотому теляті» (хоча, звичайно, будь-яка пристрасть - ідол): «Не можна служити Богові і мамоні» (Мф. 6, 24), тобто багатству.
Пристрасть грошолюбства можуть страждати не тільки багата – а і бідна людина може бути підданий їй, якщо його серцем володіє бажання грошей, майна, багатства, - вчать святі отці:

Преподобний Симеон Новий Богослов:
Той, хто бажає грошей, засуджується як грошолюб, хоча б зовсім нічого не мав.

Св. Іоанн Златоуст:
Грошолюбство не в тому тільки, щоб любити безліч грошей, а й взагалі в любові до грошей. Бажати більше, ніж потрібно, - велике грошолюбство. Хіба не таланти золота схилили зрадника? Всього тридцять срібняків; за тридцять срібняків він продав Владику.

Святе Письмо про грошолюбство

Яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
(Мф. 16,26)

19. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа винищують, і де злодії підкопуються і крадуть; 20. Але збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не винищують, і де злодії не підкопуються і не крадуть. 21. Бо де скарби ваші, там буде й серце ваше. 22. Світильник для тіла – око; якщо око твоє буде чисте, то все тіло твоє буде світле; 23. А коли око твоє буде лихе, то все тіло твоє буде повне темрявою. Отож, якщо світло, котре в тобі, стає пітьмою, то яка ж глибока ця пітьма? 24. Ніхто не може служити двом панам: тому що одного буде ненавидіти, а другого любити, або одному буде старатися, а другим нехтувати. Не можете служити Богові і мамоні.25. А тому кажу вам: Не піклуйтеся для життя вашого, що вам їсти і що пити; ні для тіла вашого – у що одягнутися. Хіба життя не більше їжі, а тіло – одежі? 26. Гляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Батько ваш Небесний насичує їх. А хіба ви не кращі від них? 27. І хто з вас може потурбуватися і долучити собі зросту [бодай] на один лікоть? 28. І про одежу нащо клопочетеся? Гляньте на степові лілеї, як вони ростуть: не працюють, не прядуть; 29. Але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так пишно, як будь-яка з них; 30. А якщо траву степову, котра сьогодні є, а завтра буде у піч кинута, Бог так одягає, то наскільки краще зодягне Він вас, маловірні?31. Отже, не журіться і не бідкайтеся: Що нам їсти? Або: Що нам пити? Або: У що нам одягтися?32. Тому що всього цього шукають погани, і тому, що Батько ваш Небесний відає, що ви маєте на це потребу. 33. Отож, шукайте найперше Царства Божого і праведности Його, а все це долучиться вам. 34. Отож, не думайте про завтрашній день, бо завтрашній день [сам] буде піклуватися про своє: вистачить для [кожного] дня свого клопоту.
(Мф 6)

23. А Ісус сказав учням Своїм: Істину повідую вам, що складно багатому увійти до Царства Небесного; 24. І ще кажу вам: Зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого. 25. Учні Його, зачувши це, здивувалися і сказали: У такому разі – хто може врятуватися? 26. А Ісус глянув і сказав їм: Людям це неможливо, а Богові все можливо.
(Мф 19),(Мк. 10. 23-27)

41. Але Ісус сказав їй у відповідь: Марто, Марто! Ти піклуєшся і клопочешся чималим, 42. Проте лиш на одне потреба. А Марія вибрала кращу частку, котра не відбереться од неї.
(Лк.10)

13. Озвався до Нього хтось із народу: Учителю! Скажи братові моєму, щоб він поділив зі мною спадщину. 14. А Він сказав чоловікові тому: Хто настановив Мене судити чи ділити вас? 15. І відразу сказав іще: Глядіть, остерігайтеся всілякої пожадливости, бо життя людини не залежить від надміру маєтностей. 16. І повідав їм притчу: В одного багатого чоловіка був гарний урожай у полі; 17. І він міркував подумки сам у собі: Що мені вчинити? Немає куди зібрати урожай мій. 18. І сказав: Ось, як учиню: Поламаю засіки мої і споруджу великі, і зберу туди увесь хліб мій і все добро моє, 19. І скажу душі моїй: Душе! Багато добра лежить у тебе на багато років: спочинь, їж, пий, веселися. 20. Але Бог сказав йому: Шалений! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; а кому ж залишиться те, що ти зібрав? 21. Таке трапляється з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє. 22. І сказав учням Своїм: А тому повідую вам: Не піклуйтеся для життя вашого, що вам їсти, ні для тіла, у що зодягнутися. 23. Життя більше від їжі, і тіло – від одежі. 24. Подивіться на гайвороння; воно не сіє, не жне; немає в нього ні комор, ні засіків, і Бог насичує його; а на скільки ж ви кращі від птахів?25. Окрім того, хто з вас, піклуючися, може добавити собі зросту бодай на один лікоть? 26. Отож, якщо ви найменшого вчинити не можете, нащо клопочетеся іншим? 27. Подивіться на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть, але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як оце кожна з них. 28. Тож коли траву в полі, котра сьогодні є, а завтра буде вкинена до печі, Бог так одягає, то тим паче вас, маловіри! 29. Отож, не шукайте, що вам їсти, або що пити; і не клопочіться,30. Тому що всього цього шукають люди світу сього; а ваш Батько знає, в чому ви маєте потребу. 31. Найретельніше від усього шукайте Царства Божого, і все це додасться вам; (Лк.12)

5. Отож, умертвіть ваші члени земні: розпусту, нечистоту, пристрасть, недобру похіть і лиху жадливість, котра є ідолослужіння, 6. За котрі гнів Божий прийде на синів, що противляться;
(Послання до Колосян 3)

6. Велике надбання - бути набожним i вдоволеним. 7. Бо ми нiчого не принесли у свiт; зрозумiло, що нiчогiсiнько не можемо й винести з нього. 8. Маючи їжу i одежу, будьмо задоволенi з того. 9. А тi, що прагнуть збагатитися, потрапляють у спокусу i в сiтi, а також у численнi безглуздi i шкiдливi похотi, котрi занурюють людей в бiдування i згубу; 10. Бо корiнь всього лихого є срiблолюбство, котрому вiддавшись, деякі ухилилися од вiри i самi себе пiдвели до багатьох страждань.
(1 Послання до Тимофія)

28. А що вони не жадали мати Бога в розумі, то віддав їх Бог хибному розумові, – чинити ганебне. 29. Аж так, що вони виповнені всілякою неправдою, блудом, лукавством, жадобою зиску, злобою, заздрістю, убивством, розбратом, обманом, лихими звичаями,
(Послання до Римлян 1)

3. А розпуста і всіляка нечистота чи жадливість не мусять навіть згадуватися у вас, як належить святим. 4. А також лихослів'я і марнослів'я і сміхота не личать вам, а навпаки - вдячність; 5. Бо знайте, що жодний блудодій, або нечистий, або пожадливий, котрий є ідолослужник, не має спадщини у Царстві Христа і Бога.
(Послання до Ефесян 5)

10. Бо є чимало й непокірних балакунів і блудників, надто ж із обрізаних, 11. Котрим треба загороджувати уста: вони-бо розбещують цілі доми, навчаючи, чого не варто, з огидного користолюбства.
(Послання до Тита 1)

11. Не сподівайтеся на грабіжництво і не хизуйтеся крадіжками; коли багатство зростає, не прилучайте [до нього] серця.
(Пс. 61, 11)

1.З-за багатства безсоння виснажує тіло, а журба про нього сон відганяє.2.Клопоти денні не дають спати: недуга тяжка сон забирає.3.Багатий трудиться, статки збираючи, і при зупинках заживає розкоші. 4.Убогий же трудиться з життьової вимоги, тож і в спочинку він — злиденний.5.Золотолюбові нема виправдання, хто гониться за зиском, на манівці зіб'ється. 6.Багато людей пропало з-за золота, і падіння їхнє було неминуче. 7.Воно — колода спотикання для тих, що йому жертвують, і пастка — для кожного безумного.8.Щасливий той багатий, який без плями, який за золотом не побивається.9.Хто він? Ми його щасливим наречемо, бо чудо вчинив він серед народу свого.10.Хто перейшов цю пробу й лишивсь досконалим? Це буде на похвалу для нього: хто міг переступити, а не переступив, — зло вчинити, а не вчинив?11.Блага такого скріплені будуть, про його добродійства розповість громада.12.Коли сідаєш до столу препишного — не роззявляй над ним своєї горлянки й не кажи: «Ну й багато на ньому всячини!»13.Пам'ятай: несите око — це річ погана. Яке бо створіння гірше за око? Ось тим воно й плаче з кожного приводу.14.Куди такий гляне — руки не простягай, і разом з ним не накидайсь на миску.15.Розумій твого ближнього, як себе самого, і в кожній справі будь розважливий.16.Їж по-людському те, що лежить перед тобою: не жвакай, — не будь огидний.17.А й заради доброго виховання перший припиняй: не об'їдайся, бо таке вразити може.18.І до столу сівши у великім товаристві, перший не простягай руки своєї.19.Вихованій людині вистачає мало, — тож і на ложі своїм не сопітиме:20.бо здоровий сон, коли живіт поміркований: людина, вставши вранці, є сама собою; тяжке ж безсоння, нудоту, болі внутрощів — має людина, яка не знає наситу.21.Тож коли занадто ти переївся — устань, геть виблюй — то й зробиться легше.22.Слухай мене, дитино, і не погорджуй мною: кінець-кінцем слова ти мої зрозумієш. У всіх твоїх справах будь старанний, і ніяка недуга тебе не спіткає.23.Щедрого хлібом на всю губу вихваляють, і про гостинність його свідоцтво — певне.24.А хто скупий хлібом, на того місто нарікає, і про скнарість його свідоцтво — точне. (Сираха 31)

16. Незначне у праведника краще багатства багатьох нечестивих. (Пс. 36,16)

Джерела грошолюбства
Святі отці вчать, що грошолюбство виникає в основному від надії на майно, яким вони можуть гарантувати свою безпечність, а не на промисел Божий якій піклується про кожного: « А тому кажу вам: Не піклуйтеся для життя вашого, що вам їсти і що пити; ні для тіла вашого – у що одягнутися. Хіба життя не більше їжі, а тіло – одежі? 26. Гляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Батько ваш Небесний насичує їх. А хіба ви не кращі від них? 27. І хто з вас може потурбуватися і долучити собі зросту [бодай] на один лікоть? 28. І про одежу нащо клопочетеся? Гляньте на степові лілеї, як вони ростуть: не працюють, не прядуть; 29. Але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так пишно, як будь-яка з них; 30. А якщо траву степову, котра сьогодні є, а завтра буде у піч кинута, Бог так одягає, то наскільки краще зодягне Він вас, маловірні?».(Лук 12)

Древній патерик:
Спитали старця: що є грошолюбство? - І він відповідав: недовіра до Бога в тому, що Він має про тебе піклування, і невіра на обітниці Божі, і любов до шкідливих задоволень.

Святитель Григорій Палама:
Пристрасті, які виникають через сріблолюбство, роблять зневіру в Божественний промисел. Невіруючий в цей промисел опирається надію на своє багатство. Такий, хоча чує слова Господа, що "Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже" (Мф. 19, 24), знецінює Царство Небесне і Вічне, жадає до земного та тліючого багатства. Навіть якщо цим багатством він не володіє, тим самим, що його бажання, приносить найбільшу шкоду. Бо "хто хоче збагатіти, впадають у спокуси", як каже апостол Павло (1 Тим. 6, 9), ті сітки диявольські ... Ця нещасна пристрасть не від бідності, а скоріше свідомість бідності від неї, сама ж вона від божевілля, бо справедливо Владика усіх Христос назвав божевільним того, хто заради речей, які не можуть принести ніякої суттєвої користі, "бо життя людини не залежить від достатку маєтку" (Лк 12, 15.), - Заради тимчасових благ людина відказується від вічних благ уготовані Господом для вірних своїх.

Преподобний Ісидор Пелусіот:
Через любов до грошей ворожнеча, бійки, війни; через неї вбивства, розбої, наклепи; через неї не тільки міста, але і пустелі, не тільки населені країни, але і не населені дихають кров'ю і вбивствами ... Через любові до грошей перекручують закони, знищується основи природи, порушені права самої сутності ... Скільки зла в народних зборах, або в судах, або в будинках, або в містах..
З людей користолюбних та кривдників одні знають, а інші й не знають, що грішать не зцілимо. Бо нездатні відчувати хворобу, якою хворіють, - наслідок посилення нечутливості, яке закінчується омертвінням. Тому таких людей більш за все треба жаліти. Хто робить зло – достойні жалю, чим ті хто терплять. Тим, які роблять зло (ображаючи людей через зажерливості), загрожує крайня небезпека, а у тих, які терплять, збиток стосується лише майна. Перші не відчувають свого сугубого змертвіння ... як діти, які не бояться, те що дійсно небезпечно, і можуть сунути руки в вогонь, а побачивши тінь, приходять в страх і трепет. Подібне цьому буває і з любителями стягання: боячись бідності, яка не страшна, але вона зберігає від багатьох гріхів і сприяє смиренним думкам, не покладається на великі багатства, яке страшніше вогню, що примушує людей думати, надіятись і піклуватись про них.

Святитель Тихон Задонський:
Спостерігай тут, християнин, до чого приводить грошолюбство своїх шанувальників. Іуда не в жахнувся продати за таку малу ціну безцінного Христа, свого Благодійника і Учителя, і так купив собі вічну загибель. Те ж чекає інших грошолюбів, що не бояться робити всяке зло, щоб збагатитися.
Грошолюбство і здирство не лише іншим заподіюють зло, а й своїх ревнителів ведуть до лиха. Так, Гієзій, отрок пророка Божого Єлисея, який таємно взяв срібло і ризи у Неємана Сиріянина, який зцілився Божою благодаттю і повернувшись додому, по праведному суду Божу був вражений проказою (4 Цар. 5, 20-27). Так, Іуда-зрадник, який безцінного Христа, Сина Божого, не побоявся продати за тридцять срібняків, приймає кару, гідну сріблолюбства, і сам себе умертвляє удавленням (Мф. 26, 15-16; 47-49) ... А навіть якщо хто і уникне тимчасової кари, бо не всі беззаконники караються тут по невідомим долям Божим, то не уникне вічної кари, яка неодмінно настигне як для беззаконників, так і для лихих людей.
Розкіш і скупість - протилежні сестри, але обидві смертоносно заражають людські серця. Одна марнує, інша зберігає і вчить стерегти багатство, але обидві на загибель людську. Одна розслабляє, інша пов'язує людину, але і та і інша умертвляють його душу.

     Брат спитав у старця: «благослови мене тримати в себе два золотих по немощі тіла мого». Старець бачачи що він бажає їх зберігати, каже йому: «Тримай». Коли чернець повернувся до келії, то його почали тривожити сумніви: «Як ти думаєш? Благословив чи тебе старець тримати гроші чи ні?». Пішов він знову до старця і спитав його: « Раді Бога, скажи мені істину, тому що сумніви мене тривожать по поводу грошей».
Старець відповів: «Я бачив твоє бажання мати їх, тому і сказав тобі: тримай їх, хоч не корисно мати більше, чим потрібно для тіла. Ти маєш надію на два золотих, ніби Бог не піклується про нас. Але може скластись так, що ти їх загубиш, тоді і загине надія твоя. Краще покласти надію на Бога, тому що Він піклується про нас».
Ніколи не підводить смиренна надія на Бога, так говорить Передання Церкви.
Ченці монастиря авви Феодосія розповіли такий випадок. По уставу засновника їхнього монастиря в них був звичай в Великий Четверга бідним, вдовам, та сиротам роздавати установлену міру пшениці, вина, меду та по п’ять мідяків. Але одного разу був неврожай і хліб стали продавати по завищеній ціні. Наступив піст, і брати сказали ігумену: «Отче, не роздавай в цьому році пшеницю, тому що в нас її мало, прийдеться купувати по дорогій ціні і збідніє наш монастир». Ігумен відповідав: «Для чого нам залишати благословення нашого отця? Він попіклується про наш хліб, а нам недобре порушувати його заповідь». Ченці, все рівно, не переставали сперечатись і казали: «Нам самим мало, не віддамо!». Засмучений ігумен, бачачи, що слова його не врозумляють, сказав: «Ну, робіть так як знаєте». Настав день роздачі, і бідні пішли з нічим. Але що сталось? Коли після цього чернець увійшов в житницю, то він жахнувся, вся пшениця запліснявіла та зіпсувалась. Всі про це взнали. А ігумен сказав: «Хто переступає заповіді настоятеля, той буває наказаним».

Життя святого Воніфатія Милостивого, єпископа Ферентійского:
«Святий Воніфатій був родом з Тускійской області, в Італії. Він ще з дитинства відрізнявся любов'ю до бідних, коли йому доводилося побачити кого-небудь роздягненим, то він знімав з себе одяг і одягав нею бідного, тому приходив він додому то без хітона, то без свити, і мати його, сама була бідною вдовою, часто сердилася на нього і говорила:
- Даремно ти так робиш, одягаючи жебраків, робишся сам жебраком.
Одного разу вона увійшла в свою житницю, в якій на весь рік заготовлений був хліб, і знайшла її пустою: Воніфатій, син її, таємно роздав все бідним, і почала мати плакати, б'ючи себе по голові і вигукуючи: - Горе мені, де я візьму їжі на весь рік, і чим буду годувати себе та родину свою?
Воніфатій, прийшовши до неї, почав утішати її, коли ж і після сильного плачу не міг заспокоїти її промовами, та став її благати вийти на якийсь час з житниці. Коли мати вийшла, Воніфатій, зачини свої двері у житниці, впав на землю і став молитися Богу, - і негайно житниця наповнилася пшеницею. Воніфатій, вчинивши подяку, закликав свою матір, коли вона побачила житницю повною хліба, то втішилася і прославила Бога. З того часу вона не забороняла більш синові роздавати жебракам скільки він хоче ».

Древній патерик:
Деякі з греків прийшли одного разу в місто Остраціни роздати милостиню. Вони взяли з собою робітників, щоб показували їм, хто має особливу нужду в поданні. Погоничі привели їх до одного покаліченому і пропонували йому милостиню. Той не захотів прийняти, кажучи: "Ось я працюю і їм хліб від трудів своїх." Потім привели їх до дому однієї вдови з сімейством. Коли вони постукали в двері, відгукнулася її дочка. А мати пішла в цей час на роботу - вона була кравчиня. Вони пропонували дочці одяг та гроші, але та не хотіла прийняти, кажучи: "Коли пішла мати моя, то сказала мені: будь спокійна, Бог захотів, і я знайшла нині роботу, - тепер ми маємо свою їжу." Коли прийшла мати, вони стали і її просити прийняти подання, але і вона не прийняла і сказала: "Я маю Повелителем мого Бога - і ви тепер хочете відняти Його у мене!" Почувши віру її, вони прославили Бога.

Боротьба зі сріблолюбством триває до самої смерті
По вченню святих отців, боротися з пристрастями, в тому числі і зі сріблолюбством потрібно до смерті.

Так, «Древній патерик» оповідає:
«Розповідали про одного старця, що він прожив п'ятдесят років, не їв хліба і не пив вина, а говорив: я умертвив в собі блуд, грошолюбство і марнославство. - Авва Авраам, почувши, що він говорить це, прийшов до нього і запитав: ти говорив такі речі? Так, - відповів старець. Авва Авраам сказав йому: ось ти входиш до своєї келії і бачиш жінку; чи можеш не думати, що це жінка? Ні, - відповів старець, - але я борюся з помислом, щоб не доторкнутися до неї. Авва Авраам каже йому: отже, ти не умертвив пристрасть, але вона живе в тобі і тільки приборкана! Далі: йдеш ти по дорозі і бачиш каміння і черепки, а серед них - золото; чи бачиш це як рівноцінне? Ні, - відповів старець, - але я борюся з помислом, щоб не брати золота. Старець каже: Тож, пристрасть живе, але тільки приборкана! Нарешті сказав авва Авраам: ось ти чуєш про двох братів, що один любить тебе, а другий ненавидить і проклинає; якщо вони прийдуть до тебе, так само ти приймеш їх обох? Ні, - відповідав він, - але я борюся з помислом, щоб ненависників надавати таку ж благість, як і люблячому. Авва Авраам каже йому: отже, пристрасті живуть в тобі, тільки вони приборкані.

Міркування в боротьбі з пристрастю сріблолюбства
Святі отці наставляють, що, як і в боротьбі з будь якою пристрастю, так при боротьбі зі сріблолюбством необхідна розсудливість, яка допомагає прийняти правильне рішення, щоб не впасти в якійсь крайнощі які можуть привести до неспокою і тривог для себе, або родичам, чи ближнім. Нерозважливо мати пристрасть до грошей, і не нерозумним буде ними нехтувати.
Так, мирські люди, які мають сім'ю, дітей, повинні дбати про їх матеріальні блага, і розумне забезпечення родини не буде гріхом. Також і подавати милостиню слід з міркуванням, в міру своїх можливостей, посильно, і матеріальних, і духовних. Так як не кожен може винести утиски і труднощі, які можуть через нестачу грошей, та духовних сил, і через це втратити спокій душі.

Св. Феофан Затворник повчає «обов'язки глави сімейства»:
"Глава сімейства, хто б не був ним, повинен взяти на себе повну і всебічну турботу про весь дім, по всіх частинах, і мати невпинне піклування про нього, усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом, і перед людьми за його добро і зло; бо в своїй особистості він відповідальний за все: за все він отримує сором і схвалення, вболіває і радується. Ця турбота, по частинах, повинна бути звернена а на благо-розумності, міцному і правильному господарстві, щоб все і у всьому могли мати посильний достаток, життя не хворобливе, і безбідне. В цьому життєва мудрість - праведна, Богом благословенна ... в цьому відношенні він розпорядник і правитель справ. На ньому лежить коли що почати, що кому зробити, з ким в які вступити угоди та інше) Рішення при майнові справи і духовні справи теж на ньому. Головне тут - віра і благочестя. Сімейство – це церква. Він глава цієї церкви. Нехай дбає про чистоту її. Спосіб та години домашньої молитви на ньому: визначає їх і слідкує за виконання правил. Способи просвіти сімейства у вірі на ньому; релігійне життя кожного на ньому наставляння; зміцни, настав, розсуди. Влаштовуючи все одною рукою всередині, другою повинен він діяти поза, одним оком дивитися всередину, іншим - поза. Сімейство за ним. В суспільстві він відповідальний за сім’ю, і суспільство з нього бере відповідальність за все сімейство. Тому всі необхідні контакти та громадські справи - на ньому. Він - знає, він - і приводь у справу, що потрібно. 5) Нарешті, на ньому лежить обов'язок зберігати сімейні звичаї, загальні і свої приватні, і в останньому випадку особливо дух і звичаї предків тримати в сімействі і пам'ять про них передавати з роду в рід. Кожне сімейство має свій характер; нехай він залишається і тримається, в союзі, однак ж, з духом благочестя. З їхніх неоднорідності складеться струнке при різноманітності і повне тіло - села, міста, держава ".

Ісус син Сираха
5.
1.Не покладайся на власні багатства, не кажи, — я самодостатній!
2.Не потурай своїй душі та потузі своїй, щоб не ввели тебе в пожадання твого серця.
3.і не кажи, хто, мовляв, мій володар, — бо каригідне Господь таки скарає.
4.Не говори: «Згрішив, а що мені сталось?» — Господь бо довготерпеливий.
5.Не покладайсь на прощення занадто, гріхи до гріхів додававши,
6.і не кажи: «А що милосердя його велике, то й безліч гріхів мені він відпустить», — бо й милосердя, і гнів є у нього, тож на грішних спаде його обурення.
7.Не гайся повернутися до Господа, не відкладай з днини на днину, бо зненацька вибухне гнів Господній, то й загинеш у годині помсти.
8.Не звіряйсь на багатства, несправедливо набуті: не допоможуть тобі в день нещастя.
9.Не війся у кожному вітрі і не ступай усякою стежкою: так бо робить грішник двоязичний.
10.Стій твердо при своїй думці, і хай одне буде твоє слово.
11.Слухавши, будь скорий, а відповідавши — повільний.
12.Відповідай ближньому, коли відаєш, коли ж ні — поклади долоню на уста собі!
13.І слава, і неслава — в розмові; язик людини — її погибель.
14.Не допусти, щоб тебе називали підшептувачем, і язиком своїм не наклеплюй, бо на злодія сором спадає, і на двоязичного — осуд тяжкий.
15.Ні в великім, ні в малім не провинюйсь, і не ставай з друга ворогом.

7.
1.Не кой лиха, то й не підпадеш під владу лиха.
2.Відступись від неправди, то й вона тебе полишить.
3.Сину, не сій у борознах несправедливости, щоб усемеро з них не пожав.
4.Не проси у Господа влади, ані в царя — престолу слави.
5.Не виправдуйся перед Господом, не мудруй перед царем.
6.Не силкуйся стати суддею, як викорінити неправду неспроможен, щоб не злякався ти перед вельможним і правоти своєї не ущербив.
7.Не гріши проти збірноти міської, не понижуй себе у натовпі.
8.Не впадай двічі у гріх, бо і в одному не будеш безвинним.
9.Не кажи: «Бог узгляднить многоту дарів моїх і мої приносини Бог Всевишній прийме!»
10.Не будь недбалий у молитві; не занедбуй давати милостиню.
11.Не зневажай людину, якій гірко на душі, — бо той, хто понижує, той і підносить.
12.Не куй ложі на брата свого й другові не кой такого.
13.Не бреши ніякою брехнею нічого доброго з того не вийде.
14.Не галасуй у громаді старших; не молися повторенням слів.
15.Покинь нехіть до тяжкої праці й до хліборобства, що його Всевишній установив.
16.Не вчислюйсь у грішну многоту: пам'ятай, що гнів не забариться.
17.Глибоко смири свою душу: вогонь бо й хробацтво — кара нечестивим.
18.Не обмінюй друга за гроші, ані рідного брата за золото офірське.
19.Не цурайся мудрої й доброї жінки: ласка її понад золото.
20.Не кривдь слугу, що працює чесно, ані наймита, що віддано служить.
21.Розумного слугу хай душа твоя злюбить: свободи його не позбав.
22.Маєш скотину? Пильнуй її. Корисна тобі? Тримай її.
23.Є в тебе діти? Виховуй їх і вже змалку роби гнучким їхній карк.
24.Є в тебе дочки? Дбай про їхнє тіло і не дивися на них занадто весело.
25.Видай дочку твою, і велике діло зробиш, — та віддай її за чоловіка розумного.
26.Є в тебе жінка до душі? Не відкидай її. Коли ж не мила тобі — не покладайсь на неї.
27.Усім твоїм серцем прославляй свого батька і не забувай про болі матері твоєї.
28.Пам'ятай, що вони привели тебе на світ: чим заплатиш за те, що для тебе вони вчинили?
29.Усією душею Господа шануй і священиків його поважай.
30.Що сили твоєї — люби свого Творця і служителів його не полишай.
31.Страхайся Господа та ієрея шануй його частку давай йому, як воно тобі звелено: первоплід, провинну жертву й дар лопатки, посвятну жертву й первоврожай священний.
32.А й бідному простягни свою руку, щоб завершилось твоє благословення.
33.Дар милосердя подай усякому живому, а й мертвому не відмов твоєї ласки.
34.Не цурайся тих, що плачуть, і сумуй з тими, що у смутку.
35.Не вагайсь відвідати хворого — люблений будеш за те.
36.У всіх ділах твоїх пам'ятай про твою кончину — повіки не згрішиш.

Лука Кримський (Проповіді в Сімферополі, О скупості і милостині духовної): «Ви чули в сьогоднішньому євангельському читанні, як високо поставив Господь наш Ісус Христос нещасну злиденну вдову, яка пожертвувала на храм дві останні свої лепти, весь свій денний прожиток. Він сказав, що вона поклала в церковну скарбницю «більше за всіх!" (Лк, 21, 3), пожертвувала більше ніж ті люди, які клали туди золото. Приклад цієї смиренної вдови служить нам прикладом, що не повинні ми ніколи бути скупими? Звичайно, служить: цей приклад, світу християнському вже майже дві тисячі років. Це докір гордим, тяжкий докір всім скупим, всім, хто збирає гроші на чорний день. Знаємо, як багато цих скнар, цих скупих які втратили свої заощадження в результаті недавньої грошової реформи. Знав я одного старого лікаря, який тримав під матрацом 130 тисяч рублів. Він був ще цілком працездатний, але коли втратив ці свої 130 тисяч, затужив смертельно і незабаром помер. І багато подібних йому скнар які покінчили життя самогубством, втративши свої гроші. Так карає Господь скупість. Скупість - зла пристрасть; скупість це невіра в Бога - повна невіра. Той, хто збирає гроші на старість, хто спить на грошах, тремтить над ними, той не вірить в слова Христові, що ми не повинні дбати про завтрашній день, що Господь піклується про всіх потребах наших. І якщо ми про них не дбаємо, грошей не накопичуємо, всі свої надлишки роздаємо бідним, якщо творимо діла милосердя, - не залишить нас Господь, все дасть, всіх нас прокормить. Отже, значить, у скупих немає віри, в скупих немає милосердя, нікому не допомагають своїми грошима, не подають бідним, відмовляють в милостині які вмирають з голоду; коли біля них будуть вмирати з голоду люди, вони будуть спати на своїх грошах, і ніколи нічого не подадуть. Ось тим, хто не творить справ милосердя; не годує бідних, не одягає роздягнених, Господь скаже на Страшному Суді страшні слова: " Тоді скаже тим, котрі ліворуч від Нього: Геть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його; . Бо Я був голодний, і ви не дали Мені їсти; спраглий був, – і ви не напоїли Мене; Був мандрівником, і не прийняли Мене; був голим, і не одягли Мене; хворий і у в'язниці, і не відвідали Мене. (Мф.25, 41-43). " Тоді скажу їм у відповідь: Істину сповідую вам: Оскільки ви не вчинили цього одному з оцих малих, то не вчинили Мені. " (Мф.25,45) .

Моральне Богослов'я (Гріхи проти 8-й заповіді. Скупість): «Проти скупого на хліб буде нарікати місто» (Сир.31.28) «навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість» (Сир.14,10) ... Але якщо хтось відмовляє собі та іншим при хороших достатках; якщо, наприклад, ніколи і нікого не запросить до себе для хліба-солі, між тим сам відвідує чужі обіди та вечері; якщо вдома у себе їсть тільки сухе і солоне, якщо одягається в засмальцьовані, діряві і бідний одяг; пішки йде по дорозі, коли б міг проїхати, або ж подорожує повільним і дешевим транспортом замість швидкими та безпечним транспортом: такий відмовляє собі в необхідному не заради якогось подвижництва, або щоб мати більше залишків на користь бідних, а тільки по скупості грошей, тільки для більшого ще накопичення своїх коштів, така-то обережність називається «скупість».